Від Знаменки початку XVIII століття до сучасної Знам’янки Другої
Назва цього населеного пункту, заснованого російськими старообрядцями-розкольниками у XVIII столітті, трансформувалася з розвитком його історії. Первісне «Знаменка» змінилося на теперішнє «Знам’янка», до якого доєднався компонент «Друга», бо у 1869 році Знам’янкою назвали збудовану залізничну станцію, а згодом і засноване тоді місто залізничників. Селище ж змінило позицію і в найменуванні, і в статусі: у 1938 році воно отримало нову офіційну назву й увійшло до складу міста.
Селище Знам’янка Друга Знам’янської міської ради
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Відомості про найдавніші події з історії селища і всієї округи наводяться у нарисі єпископа Арсенія Іващенка «Черный лес и его окрестности», опублікованого 20 квітня 1858 року. Ця територія з 1680 року вважалася власністю Російської держави і належала відомству Краківської військової канцелярії, але до 1730 року ніякого заселення тут не було.
Знаменку (теперішню Знам’янку Другу) заснували у 1730 році переселенці з Центральної Росії (імовірно — із села Знаменське Орловської губернії). Група старовірів (або ще їх називали старообрядцями, розкольниками), які уникали переслідування канонічної церкви й урядових постанов царя Петра І,
емігрувала не на північ — за Єнісей, як це було традиційно, а на південь — до північного кордону Дикого Поля. Старовіри зупинилися біля південної окраїни Чорного лісу у верхів’ї ріки Рудки і заснували поселення-скит.
Історичні назви районів (кутків) селища відтворюють його історію. Так, Косівка — куток у східній частині селища; назва була утворена від популярного у селищі прізвища Косов. Кущівка — куток у північно-східній частині селища. Припічок — куток у північній частині селища на схилах балки Рудки, у народі званої Київською. Заразний Погост — найменування степової ділянки, яка знаходилася за південною околицею селища; назва пов’язана з епідемією чуми 1813 року, яку разом із сувоями матерії завезли купці з Одеси; до 1920 року тут знаходився курган, вершину якого вінчав великий дубовий хрест.
За переказом, новосели прибули на місце свого поселення якраз на шановане старообрядцями релігійне свято Знамення Пресвятої Богородиці, тому й назвали своє поселення Знаменкою. У 1883 році заснували церкву на честь ікони Божої Матері «Знамення».
Від назви селища була запозичена назва залізничної станції, а з часом і назва міста залізничників, відлік історії якого ведеться з 1869 року, коли 8 жовтня колією пройшов перший потяг.
У 1917 році була утворена селищна рада. Під час громадянської війни Знам’янка Друга перебувала під владою різних військових формувань: більшовиків, меншовиків, представників Центральної Ради, Директорії, повстанців, австро-німецьких окупантів.
У 30-х роках у селищі провели колективізацію, створили декілька господарств.
У 1938 році місто Знам’янка і селище Знам’янка Друга офіційно отримали свої нинішні назви, і селище увійшло до складу міста.
З перших днів Другої світової війни 425 жителів Знам’янки Другої стали на захист Вітчизни. Уродженець селища Іван Федорович Ананьєв посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Для зв’язку з партизанами Чорного лісу, який був центром партизанського руху на Кіровоградщині, у селищі діяла підпільна група з числа жителів селища Петра Бацанова, Нестора Івлєва, Григорія Семенкова, Івана Ульянича.
У післявоєнний період діяло шість колгоспів, які у 1952 році об’єдналися в одне господарство. У 1974 році на території селища побудували міжколгоспний комбікормовий завод.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Хоч існують документальні джерела, які свідчать про походження назви поселення старообрядців, та серед жителів селища (а тут живуть переважно росіяни) побутують різні варіанти однієї легенди. Козацький загін, відступаючи під натиском переважаючого війська турків, сховався у Чорному лісі. Тут на одній з галявин козаки закопали свої клейноди: бунчук і знамено, а згодом загинули в бою. На честь надійно збереженого знамена, начебто, і з’явилася назва поселення.
Залізниця розділяє Знам’янку Другу на північну і південну частини. Більшість жителів селища завжди працювали і працюють на залізниці.
ЯК ДІСТАТИСЯ
До селища Знам’янки Другої можна добратися власним авто; з автобусного вокзалу міста Знам’янки — рейсовим автобусом №6, із залізничного вокзалу — електропотягом або пішки — відстань складає близько 8 км.
Тетяна Юганова
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу працівникам Знам’янської
Другої селищної ради
Відомості про найдавніші події з історії селища і всієї округи наводяться у нарисі єпископа Арсенія Іващенка «Черный лес и его окрестности», опублікованого 20 квітня 1858 року. Ця територія з 1680 року вважалася власністю Російської держави і належала відомству Краківської військової канцелярії, але до 1730 року ніякого заселення тут не було.
Знаменку (теперішню Знам’янку Другу) заснували у 1730 році переселенці з Центральної Росії (імовірно — із села Знаменське Орловської губернії). Група старовірів (або ще їх називали старообрядцями, розкольниками), які уникали переслідування канонічної церкви й урядових постанов царя Петра І,
емігрувала не на північ — за Єнісей, як це було традиційно, а на південь — до північного кордону Дикого Поля. Старовіри зупинилися біля південної окраїни Чорного лісу у верхів’ї ріки Рудки і заснували поселення-скит.
Історичні назви районів (кутків) селища відтворюють його історію. Так, Косівка — куток у східній частині селища; назва була утворена від популярного у селищі прізвища Косов. Кущівка — куток у північно-східній частині селища. Припічок — куток у північній частині селища на схилах балки Рудки, у народі званої Київською. Заразний Погост — найменування степової ділянки, яка знаходилася за південною околицею селища; назва пов’язана з епідемією чуми 1813 року, яку разом із сувоями матерії завезли купці з Одеси; до 1920 року тут знаходився курган, вершину якого вінчав великий дубовий хрест.
За переказом, новосели прибули на місце свого поселення якраз на шановане старообрядцями релігійне свято Знамення Пресвятої Богородиці, тому й назвали своє поселення Знаменкою. У 1883 році заснували церкву на честь ікони Божої Матері «Знамення».
Від назви селища була запозичена назва залізничної станції, а з часом і назва міста залізничників, відлік історії якого ведеться з 1869 року, коли 8 жовтня колією пройшов перший потяг.
У 1917 році була утворена селищна рада. Під час громадянської війни Знам’янка Друга перебувала під владою різних військових формувань: більшовиків, меншовиків, представників Центральної Ради, Директорії, повстанців, австро-німецьких окупантів.
У 30-х роках у селищі провели колективізацію, створили декілька господарств.
У 1938 році місто Знам’янка і селище Знам’янка Друга офіційно отримали свої нинішні назви, і селище увійшло до складу міста.
З перших днів Другої світової війни 425 жителів Знам’янки Другої стали на захист Вітчизни. Уродженець селища Іван Федорович Ананьєв посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Для зв’язку з партизанами Чорного лісу, який був центром партизанського руху на Кіровоградщині, у селищі діяла підпільна група з числа жителів селища Петра Бацанова, Нестора Івлєва, Григорія Семенкова, Івана Ульянича.
У післявоєнний період діяло шість колгоспів, які у 1952 році об’єдналися в одне господарство. У 1974 році на території селища побудували міжколгоспний комбікормовий завод.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Хоч існують документальні джерела, які свідчать про походження назви поселення старообрядців, та серед жителів селища (а тут живуть переважно росіяни) побутують різні варіанти однієї легенди. Козацький загін, відступаючи під натиском переважаючого війська турків, сховався у Чорному лісі. Тут на одній з галявин козаки закопали свої клейноди: бунчук і знамено, а згодом загинули в бою. На честь надійно збереженого знамена, начебто, і з’явилася назва поселення.
Залізниця розділяє Знам’янку Другу на північну і південну частини. Більшість жителів селища завжди працювали і працюють на залізниці.
ЯК ДІСТАТИСЯ
До селища Знам’янки Другої можна добратися власним авто; з автобусного вокзалу міста Знам’янки — рейсовим автобусом №6, із залізничного вокзалу — електропотягом або пішки — відстань складає близько 8 км.
Тетяна Юганова
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу працівникам Знам’янської
Другої селищної ради
