Путівник Кіровоградщини / Туристичні об’єкти / Історичні

Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)

Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Івангород визволили 8 січня 1944 року. Очевидці розповідали, що це були важкі бої, які проходили за селом.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Меморіал складається з обеліска і алеї Полеглих героїв: одна плита над братською могилою тих, хто загинув, визволяючи село, та 15 плит з прізвищами односельців, які загинули на фронтах Другої світової.

У братській могилі покояться 47 воїнів, з них 9 невідомих, що загинули за визволення села. Первинне поховання знаходилося на декілька метрів далі від існуючої нині братської могили, там, де зараз стоять будинки. Туди, у велику яму, після відходу гітлерівців жінки звозили знайдені останки солдатів. У повоєнні роки над похованням встановили невеликий пам’ятник, який наприкінці 80-х років минулого століття замінив великий меморіал.

У роки Другої світової війни 454 жителі села перебували в регулярних частинах Червоної армії, 12 жителів села боролися в партизанському загоні. 251 івангородець не повернувся з війни (їхні імена викарбувано на плитах меморіального комплексу), 252 було нагороджено бойовими нагородами. Уродженець села – контр-адмірал Віктор Дмитрович Корнер – брав участь в радянсько-японській війні. За забезпечення плацдарму для наступу на місто Харбін (Китай) капітану 3-го рангу Корнеру присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
На сільському кладовищі, що знаходиться біля траси, є поховання чотирьох жителів села. Історія їхньої загибелі така. Під час війни окупанти організували у будівлі сільської школи агрошколу, яка діяла протягом усієї окупації. Це була певна схованка для місцевих жителів, оскільки тих, хто навчався у цьому закладі, не забирали в Німеччину. Її так і називали в народі – «агросховище». Рейдом через село йшов партизанський загін і обрізав лінію електорпередач по провулку Шкільному. Гітлерівці не стали розбиратися: піймали перших-ліпших, хто попав під руку, ними виявилися три юнаки – учні агрошколи та літній житель села, зігнали людей – весь шкільний куток і на їхніх очах о 2-й годині дня розстріляли цих підозрюваних.

ЦІКАВІ ФАКТИ
Зі спогадів івангородців, які були записані дослідниками історії села восени 2006 року.
Максим Самсонович Кисіль:
- На чолі з майстрами Федотом Борисенком, Євменом Морозом селяни збудували школу, яку відкрили в 1941 році. Невдовзі розпочалася війна. У школі гітлерівці відкрили сільськогосподарську школу для всього району. Тоді люди називали її «агросховищем», бо того, хто в ній навчався, не брали в Німеччину в рабство. Учителювали в цій школі Григорій Максимович Лозовий, Петро Аристархович Кривда, Лаврентій Степанович Бойченко (був убитий на території школи під час визволення села).

Партизани зрізали чотири телеграфних стовпи біля школи. Нацисти зігнали всіх людей, звинуватили в цьому трьох юнаків: Семена Лавруся, Івана Ключника, Василя Колісника і діда Сергія Бондаря, в якого знайшли пилку-поперечку, і їх розстріляли.

Я закінчив середню школу в Бовтишці Олександрівського району з атестатом відмінника в 1940 році і був призваний в армію. До війни навчався в Сталінградському військовому училищі зв’язку, потім війна, фронт, повернувся в Івангород в 1946 році. Дізнався про велике горе в нашій родині. У 1943 році, коли окупанти відступали, була велика стрілянина. Рідні заховалися в погріб, а батько – Самсон Сидорович Кисіль ніс воду, щоб напоїти корову, гітлерівець з пістолета його вбив. На фронті загинув і чоловік моєї сестри – Євдоким Сергійович Кривда.

Євдокія Василівна Гнида, 11 березня 1925 року народження:
- Я закінчила 9 класів, коли почалася війна. Навчалася в агрошколі, на IV курсі вигнали за зв’язок з партизанами. У 1943 році в школі перебували окупанти і полонені. Гітлерівці шукали зв’язки з партизанами. Восени 1943 року 5 чоловік домовилися, що заберуть зброю у гітлерівців і зникнуть. Із хати Нестора Голуба пішли до тину школи, хлопці винесли зброю пішли в партизанський загін ім. Ворошилова і Куценка в кам’янский ліс. Загін був невеликий. Я була в роті зв’язку. 1 січня 1944 була поранена, 6 місяців пролежала в госпіталі. З госпіталю повернулася додому.

Григорій Кіндратович Канівець, 3 травня 1923 року народження:
- Я остарбайтер. Мене забрали до Німеччини 10 лютого 1943 року. Потрапив на роботу в залізничне депо електриком. Працював там до травня 1945. Спогади залишилися не болісні, навіть добрі. Ставлення до мене та товаришів було хороше. Деякі німці приносили продукти харчування, теплий одяг і не знущалися. Робота була не важкою, але небезпечною. Два рази знаходився на межі життя і смерті, але поряд були хороші люди і допомогли прийти до тями. Додому повернувся відразу після закінчення війни, пройшовши пішки майже всю Європу.

Марія Гаврилівна Бойченко, 1925 року народження:
- Зима 1944 року, коли гітлерівців вже вигнали із села. Ми: Марія Гаврилівна Бойченко, Сюта Литус, Ніна Борисенко, Олександра Кирман з окопів, які знаходилися за селом в старому саду, звезли коровами, запряженими у сани, 22 убитих солдати, тіла яких нині лежать у братській могилі в центрі села. З окопів витягували так: одна дівчина залазила в окоп, обв’язувала вірьовкою тіло і подавала, а ми тягли, хто за вірьовку, хто за комір шинелі, вгору. Викопали яму біля старої сільської ради (парк, садиба (зараз) Лісового і Правди), положили туди солдатів, одягнених як були, Явдоха Шевель принесла рядно, ним накрили їх і насипали могилу

СЬОГОДЕННЯ
На сьогодні в селі залишилася одна учасниця війни – Ганна Тихонівна Діброва.
До меморіалу на 9 Травня або на поминальні дні завжди приїздили родичі загиблих. Навіть два роки тому до Івангорода приїздила сім’я з півдня України, яка розшукала свого родича.

ЯК ДІСТАТИСЯ
Братська могила та меморіал загиблим односельцям знаходиться у центрі села, неподалік від церкви.
Дістатися до Івангорода можна рейсовим автобусом Кропивницький – Олександрівка.

Тетяна Юганова
Дякуємо за допомогу у підготовці
матеріалу Людмилі Бойченко
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)
Меморіал загиблим у Другій світовій війні (Село Івангород Олександрівського району)