Село Нижчі Верещаки, Олександрівський район Кіровоградської області
Путівник Кіровоградщини / Туристичні об’єкти / Історичні

«Історичний заповідник» у родинній садибі Охріменків

Як ми і обіцяли, сьогодні в нашому «Путівнику» ми розкажемо одну з легенд, пов’язану з таємницею народження Богдана Хмельницького. Для цього ми вирушили до села Нижчі Верещаки Олександрівського району, де, за переказами старожилів, і народився великий гетьман.
Село Нижчі Верещаки, Олександрівський район Кіровоградської області,
(096) 967 44 03 (Іван Охріменко)
Розповів нам цю цікаву історію колишній мешканець Нижчих Верещаків, наш читач Іван Охріменко, який нині мешкає у Павлиші Онуфріївського району, але не забуває про свою малу Батьківщину. Поруч із родинною садибою, разом зі старшим братом Андрієм, випускником Київського художнього училища, Іван Кирилович облаштував незвичайний музей під відкритим небом назвавши його «Історичним заповідником». До цього незвичайного заповідника ми вас сьогодні і запрошуємо.

ЛЕГЕНДА НИЖЧИХ ВЕРЕЩАКІВ:

Отже, за легендою, саме тут, у Нижчих Верещаках, на хуторі Мазурівка, у родині Хмельницьких Михайла і Анастасії (у дівоцтві Ружинської) з’явився на світ майбутній український гетьман Богдан Хмельницький: «Відомо, що за причини якоїсь судової справи молодий Михайло — батько майбутнього гетьмана — в 1590 році був вимушений переїхати на службу до прикордоння Дикого Поля, що знаходилося неподалік Чигирина. Тут він одружився, тут дослужився до чина козацького сотника. Якщо взяти до уваги дату народження Богдана — 1595 рік, стає зрозумілим, що Богдан народився саме тут, після п`яти років відсутності дітей в сім`ї Хмельницьких. Як стверджують перекази, Богдан був підкинутий родині Хмельницьких служницею місцевої корчми Марією, з якою Михайло мав близькі стосунки. Хлопчик був залишений під аркою дворових воріт сім’ї Хмельницьких, яка на той час була оповита зеленим хмелем, що стало символічним для родини Хмельницьких. Очевидно, що Михайло знав про походження хлопчика, а його дружині Анастасії нічого не залишалося, як погодитись усиновити дитину, яку, врешті, їм дав Бог. Тому і нарекли хлопчика Богданом».

Цю легенду братам Охріменкам повідав їх рідний дід, батько матері Ісон Платонович Мовчан. Підтвердила її і місцева жителька Олита Чумак — грамотна і заможна жінка, володарка великої бібліотеки: «Виходячи з переказів наших односельців-старожилів ми знали, що саме тут, біля річки, на одному з бугрів була застава, де проходила служба Михайла, майбутнього батька Богдана Хмельницького. Про конкретне місце, де був знайдений майбутній гетьман неодноразово говорила нашим батькам тітка Олита Чумак. Пізніше, коли ми з братом почали досліджувати, чому саме тут була козацька застава, де служив Михайло Хмельницький, дійшли висновку, що цьому сприяло декілька факторів: по-перше, дана місцина знаходиться неподалік Чигирина, по-друге — саме тут проходила межа так званого Дикого Поля і знаменитий Чумацький шлях, на узбіччі якого були корчма і готель, де часто зупинялися чумаки. Плюсом були і особливості цієї місцини — застава знаходилася на бугрі, у підніжжя якого протікала річка, а інший бугор прикривав заставу від можливого нападу з боку Дикого Поля. Козаки раціонально використовували місцевий ландшафт — створили іподром, збудували два млини — водяний та повітряний, а в одному з бугрів — підземну церкву».

ЦІКАВІ ФАКТИ:

Підтвердженням сільської легенди стала незвичайна знахідка одного з сусідів Охріменків, який копаючи у себе в дворі яму, випадково наткнувся на два незвичайні кам’яні фундаменти, розташовані на відстані більше двох метрів один від одного. Вочевидь, це були опори тієї самої арки родини Хмельницьких.Це було у 80-роках минулого сторіччя. Частину знайденої цегли брати Охріменки використали під фундамент спорудженого ними пам’ятного знаку на честь Богдана Хмельницького.

Хата родини Охріменків — єдина, яка збереглася до наших часів з усіх поселень кутка колишнього хутора Мазурівка, який входив до складу Нижчих Верещаків. Вона пережила і бомбардування часів Другої світової війни, і інші випробування. Самі власники вбачають у цьому феномені два містичні пояснення. Перше — це те, що хата була збудована у 1922 році на місці колишньої садиби сотника Михайла Хмельницького за порадою невідомої знахарки. Друге — саме в ній зберігалася з 1937 року частина плащаниці, яку Кирилу Олексійовичу Охріменку, господарю будинку, подарував перед засланням до Сибіру місцевий священик. Саме так він віддячив бригадиру будівельної бригади за дійсно сміливий учинок, за який він міг постраждати, — відмову ламати місцеву сільську церкву.

ЩО ПОДИВИТИСЬ:

Для увіковічення можливого місця народження Богдана Хмельницького та пам’яті своїх пращурів, брати Охріменки облаштували музей просто неба, який назвали «Історичним заповідником». Його центральною спорудою є пам’ятний знак Богдану Хмельницькому — розміщений на постаменті портрет гетьмана, виконаний масляними фарбами, та його біографія, написана під портретом. У літній час цей пам’ятний знак символічно оповитий зеленим хмелем.

Поруч знаходяться оригінальні скульптури, виготовлені братами Охріменками: макет артилерійської пушки разом з артилеристом, макет орача і молодого погонича круторогих волів, які тягнуть богатирську соху дореволюційних часів, скульптури казкових героїв та персонажів, виготовлені з дерев’яних корчів.

СЬОГОДЕННЯ ОБ’ЄКТА:

Довгий час «Історичний заповідник» влітку доглядав Андрій Охріменко, що мешкає на Сході країни. Нині, враховуючи ситуацію в країні, він не має такої змоги. Тож, заповідник починає занепадати. Кілька разів садибу було пограбовано. Але Іван Охріменко плекає надію на те, що хтось із патріотично налаштованих спонсорів зацікавиться цим незвичним місцем і допоможе створити справжній музей, який розповідатиме про давню і цікаву історію цього краю та його легенди. Іван Кирилович упевнений, що ця місцина заслуговує на увагу, і може претендувати на звання історичної пам’ятки навіть державного значення.

На запитання щодо мети створення пам’ятного місця-музею Іван Кирилович з гордістю відповідає: «На це запитання відповіли учні та вчителі однієї з Олександрівських шкіл: «Щиро дякуємо господарям цієї незвичайної садиби, відвідання якої пробудило в усіх нас патріотичні почуття громадян України!».

Олена Єрунова