С. Цвітне, Олександрівський район Кіровоградської області
Пам’ятний знак на честь Пилипа Хмари
«Вісник Кіровоградщини» продовжує розповідь про борців за незалежність України – наших земляків, бойових отаманів Холодноярської республіки. І сьогодні пропонуємо нашим читачам побувати у селі Цвітне, Олександрівського району, де знаходиться пам’ятник отаману Пилипу Хмарі – військовому діячеві часів Української Народної Республіки, отаману Чорного лісу.
С. Цвітне, Олександрівський район Кіровоградської області,
Біографічна довідка:
Пилип Панасович Хмара народився у 1891 році в селищі Цвітне, сьогодні Олександрівського району, а на той час – Чигиринського повіту Херсонської губернії. У часи Першої світової війни служив кіннотником у царській армії, мав звання унтер-офіцера і був кавалером чотирьох Георгіївських хрестів.
У 1918 році створив загін самооборони, який швидко переріс у полк. Його збройне формування контролювало населені пункти Чигиринщини і Олександрійського повіту.
На з’їзді отаманів у січні 1921 році Пилип Хмара був призначений командиром Другого Холодноярського кінного полку. Отаман мав печатку з гербом УНР і свої гроші з зображенням тризуба.
Загинув у 1921 році неподалік Черкас, у бою з чекістами.
Легенди:
Смерть отамана оповита легендами. Одні говорять, що він був поранений і побратими привезли його до сестри у Цвітне, але вона побоялася його прийняти.
Інші стверджують, що він таки був убитий і похований десь у Цвітному, можливо навіть там, де нині височіє пам’ятний знак на його честь.
Існує й інша версія – що він залишився живий, адже його тіло так і не було знайдене. Разом з конем поранений Пилип Хмара пірнув у Дніпро, але на берег кінь виплив один. Можливо отаман дійсно втонув, а може таки обдурив супротивника. Ходили навіть чутки, що після війни начебто його бачили у Криму.
Спогади про отамана:
Наша творча група побувала у Цвітному, на Батьківщині отамана і зустрілася з двоюрідним племінником Пилипа Хмари, Юрієм Мефодійовичем Хмарою, який знає про Чорноліського отамана від свого батька – Мефодія Андрійовича Хмари, двоюрідного брата Пилипа: «Мій батько розповідав, що Пилип був дуже сміливим і справедливим чоловіком, справжнім борцем за незалежність України, захисником скривджених селян. Якщо дізнавався, що загони продрозкладки знову забрали у селян останні запаси – наздоганяв кривдників, розправлявся з ними і повертав награбоване назад селянам. Нічого не залишав собі! Завдячуючи йому, «червоні» не так сильно грабували наше село. На знак подяки селяни дуже підтримували його самого і його загін – годували людей і давали фураж коням.
Він воював під прапорами: «Вільна Україна, або смерть!». Його загін налічував близько п’ятисот шабель. Коли вони виїжджали з лісу – на них було приємно подивитися: гарна форма, добрі коні, сувора дисципліна – справжня армія! Та й сам він був бравий вояка! Дуже сильний і хоробрий. Як ішов у атаку – рубав двома шаблями з двох рук одночасно! А який у нього був кінь! Просто диво! Виконував усі його команди.
А як вже Пилипа Хмари не стало – вчинили суд над нашим «бандитським» селом. Цю вулицю, де була його хата, палили тричі. Не могли повірити, що отаман міг так бідно жити. Багато родичів Пилипа були репресовані, як-то Максим, Явтух та інші Хмари, а також ті, хто підтримували отамана та його загін. Мій батько був молодий зовсім, тож, його не забрали, але і він змушений їхати з власної домівки на Донбас і 15 років працювати у шахті. Переслідування його зменшилися лише під час Другої світової війни».
Вшанування героя:
Довгі роки налякані репресіями односельчани навіть боялися згадувати ім’я Пилипа Хмари. Але його нащадки не полишали думки увіковічнити пам’ять про отамана. Тож, у 2006 році Юрія Хмара разом зі своїм товаришем Олександром Ромащенком вирішили встановити пам’ятний знак отаманові. Власними силами, за допомогою однодумців-односельців вони привезли з Головківського кар’єру величезний гранітний камінь та прикріпили до нього табличку: «На цій землі родився і проживав отаман Чорноліського полку Пилип Панасович Хмара. Слава отаманові та його славним козакам, які боронили Україну». Ентузіасти встановили його на місці, де раніше знаходилася хата отамана. Поруч розмістили стіл із лавками, аби відвідувачі могли перепочити.
Сьогодення пам’ятного знаку:
За словами Юрія Мефодійовича, до пам’ятного знаку Пилипу Хмарі тепер приїздять доволі часто. Двічі на рік – навесні, у квітні, та восени, на Покрову, його обов’язково відвідують українські козаки. Бувають тут і екскурсанти, в тому числі школярі, з Кропивницького, Дніпра та інших міст.
Цікаві факти:
Як розповів нам краєзнавець Василь Білошапка, наприкінці минулого століття він мав зустріч з одним літнім чоловіком, батько якого служив з Пилипом Хмарою в царській армії: «Він, тоді зовсім маленький хлопчик, став свідком розмови батька з Пилипом Хмарою, що відбулася у 1919 чи 1920 році. Тоді на запитання, чи приїздили до Пилипа «червоні», той відповів, що приїздили, і пропонували перейти на їхній бік. Але Пилип Хмара категорично відмовився зі словами, що він бореться за незалежну Україну і не буде цього робити. На що його товариш по службі відповів: «Так треба було перейти, став би таким героєм, як бандит Котовський». Тобто, у той час достатньо було перейти на бік Червоної армії, аби стати героєм громадянської війни. Але Пилип Хмара був за вільну Україну, а значить, для радянської влади був бандитом».
Як дістатися:
До Цвітного можна дістатися рейсовим автобусом з Кропивницького, щоправда, курсує він лише двічі на день. А знайти пам’ятний знак у самому селі дуже просто, адже він знаходиться неподалік в’їзду, на вулиці, що раніше іменувалася Хмарівка, а нині носить ім’я Героя Радянського Союзу Тимофія Захаровича Березовського. Неподалік мешкає і племінник отамана Юрій Хмара, який завжди радо зустрічає гостей та залюбки розповідає про свого героїчного родича.
Пилип Панасович Хмара народився у 1891 році в селищі Цвітне, сьогодні Олександрівського району, а на той час – Чигиринського повіту Херсонської губернії. У часи Першої світової війни служив кіннотником у царській армії, мав звання унтер-офіцера і був кавалером чотирьох Георгіївських хрестів.
У 1918 році створив загін самооборони, який швидко переріс у полк. Його збройне формування контролювало населені пункти Чигиринщини і Олександрійського повіту.
На з’їзді отаманів у січні 1921 році Пилип Хмара був призначений командиром Другого Холодноярського кінного полку. Отаман мав печатку з гербом УНР і свої гроші з зображенням тризуба.
Загинув у 1921 році неподалік Черкас, у бою з чекістами.
Легенди:
Смерть отамана оповита легендами. Одні говорять, що він був поранений і побратими привезли його до сестри у Цвітне, але вона побоялася його прийняти.
Інші стверджують, що він таки був убитий і похований десь у Цвітному, можливо навіть там, де нині височіє пам’ятний знак на його честь.
Існує й інша версія – що він залишився живий, адже його тіло так і не було знайдене. Разом з конем поранений Пилип Хмара пірнув у Дніпро, але на берег кінь виплив один. Можливо отаман дійсно втонув, а може таки обдурив супротивника. Ходили навіть чутки, що після війни начебто його бачили у Криму.
Спогади про отамана:
Наша творча група побувала у Цвітному, на Батьківщині отамана і зустрілася з двоюрідним племінником Пилипа Хмари, Юрієм Мефодійовичем Хмарою, який знає про Чорноліського отамана від свого батька – Мефодія Андрійовича Хмари, двоюрідного брата Пилипа: «Мій батько розповідав, що Пилип був дуже сміливим і справедливим чоловіком, справжнім борцем за незалежність України, захисником скривджених селян. Якщо дізнавався, що загони продрозкладки знову забрали у селян останні запаси – наздоганяв кривдників, розправлявся з ними і повертав награбоване назад селянам. Нічого не залишав собі! Завдячуючи йому, «червоні» не так сильно грабували наше село. На знак подяки селяни дуже підтримували його самого і його загін – годували людей і давали фураж коням.
Він воював під прапорами: «Вільна Україна, або смерть!». Його загін налічував близько п’ятисот шабель. Коли вони виїжджали з лісу – на них було приємно подивитися: гарна форма, добрі коні, сувора дисципліна – справжня армія! Та й сам він був бравий вояка! Дуже сильний і хоробрий. Як ішов у атаку – рубав двома шаблями з двох рук одночасно! А який у нього був кінь! Просто диво! Виконував усі його команди.
А як вже Пилипа Хмари не стало – вчинили суд над нашим «бандитським» селом. Цю вулицю, де була його хата, палили тричі. Не могли повірити, що отаман міг так бідно жити. Багато родичів Пилипа були репресовані, як-то Максим, Явтух та інші Хмари, а також ті, хто підтримували отамана та його загін. Мій батько був молодий зовсім, тож, його не забрали, але і він змушений їхати з власної домівки на Донбас і 15 років працювати у шахті. Переслідування його зменшилися лише під час Другої світової війни».
Вшанування героя:
Довгі роки налякані репресіями односельчани навіть боялися згадувати ім’я Пилипа Хмари. Але його нащадки не полишали думки увіковічнити пам’ять про отамана. Тож, у 2006 році Юрія Хмара разом зі своїм товаришем Олександром Ромащенком вирішили встановити пам’ятний знак отаманові. Власними силами, за допомогою однодумців-односельців вони привезли з Головківського кар’єру величезний гранітний камінь та прикріпили до нього табличку: «На цій землі родився і проживав отаман Чорноліського полку Пилип Панасович Хмара. Слава отаманові та його славним козакам, які боронили Україну». Ентузіасти встановили його на місці, де раніше знаходилася хата отамана. Поруч розмістили стіл із лавками, аби відвідувачі могли перепочити.
Сьогодення пам’ятного знаку:
За словами Юрія Мефодійовича, до пам’ятного знаку Пилипу Хмарі тепер приїздять доволі часто. Двічі на рік – навесні, у квітні, та восени, на Покрову, його обов’язково відвідують українські козаки. Бувають тут і екскурсанти, в тому числі школярі, з Кропивницького, Дніпра та інших міст.
Цікаві факти:
Як розповів нам краєзнавець Василь Білошапка, наприкінці минулого століття він мав зустріч з одним літнім чоловіком, батько якого служив з Пилипом Хмарою в царській армії: «Він, тоді зовсім маленький хлопчик, став свідком розмови батька з Пилипом Хмарою, що відбулася у 1919 чи 1920 році. Тоді на запитання, чи приїздили до Пилипа «червоні», той відповів, що приїздили, і пропонували перейти на їхній бік. Але Пилип Хмара категорично відмовився зі словами, що він бореться за незалежну Україну і не буде цього робити. На що його товариш по службі відповів: «Так треба було перейти, став би таким героєм, як бандит Котовський». Тобто, у той час достатньо було перейти на бік Червоної армії, аби стати героєм громадянської війни. Але Пилип Хмара був за вільну Україну, а значить, для радянської влади був бандитом».
Як дістатися:
До Цвітного можна дістатися рейсовим автобусом з Кропивницького, щоправда, курсує він лише двічі на день. А знайти пам’ятний знак у самому селі дуже просто, адже він знаходиться неподалік в’їзду, на вулиці, що раніше іменувалася Хмарівка, а нині носить ім’я Героя Радянського Союзу Тимофія Захаровича Березовського. Неподалік мешкає і племінник отамана Юрій Хмара, який завжди радо зустрічає гостей та залюбки розповідає про свого героїчного родича.
