Світловодчанин Володимир Шпачинський ось уже шість років разом з родиною — коханою дружиною Міраною та чотирма дітьми мешкає на власному хуторі, яке гордо іменує «Помістя Шпачинських».

Родина дотримується всіх правил екопоселення — будується суто з природніх матеріалів, відмовляється від використання хімії, вживає лише екологічно чисту їжу, практикує сироїдіння, виготовляє власну корисну екопродукцію, утримується від тютюну і алкоголю, а головне — живе у повній гармонії з природою. «Наші сусіди — бобри», — говорить, посміхаючись, Володимир.

Але так було не завжди у його житті. Отримавши середню освіту, Володимир був змушений одразу працювати: «Лихі 90-ті! Тоді не до навчання було, одразу почав займатися бізнесом — торгував у зоомагазині. Їздив до Москви, купував рибок, папуг, різну живність…». Разом з тим, у житті нашого героя з’явилося нове захоплення – мотоцикл. «Я купив свій перший мотоцикл у 1996 році і одразу поїхав подорожувати. Я проїхав фактично всю країну! А у 2000 році мене обрали головою Світловодського мотоклубу «Wild boars» («Дикі кабани»). Ми організовували зльоти байкерів, у тому числі провели один із наймасштабніших і яскравих мотозльотів в Україні на базі «Чайки» за участі 500 учасників».

Головою світловодського мотоклубу Володимир був впродовж 10 років, з 2000 по 2010, після чого вступив до відомого київського мотоклубу, аж раптом в його житті відбулися кардинальні зміни.

«Довгий час я шукав свою половинку. Мені хотілося повноцінної родини і гармонійних стосунків. Тож, я шукав свою кохану і в Україні, і на сайтах знайомств… І таки знайшов! На Уралі. На сайті анастасіївців». Мірана — так звати обраницю Володимира, після тривалого спілкування в інтернеті приїхала до чоловіка в гості у грудні 2010 року, і так і залишилися з ним. Щоправда, жити у місті молоде подружжя не стало — своїм новим домом родина обрала будинок, придбаний Володимиром кілька років тому в якості заміської дачі. Цей окремий будинок знаходиться на березі мальовничого ставка у Сніжковому, що поблизу Федірок Світловодського району.

«Ми живемо в раю, — захоплено розповідає наш герой. — Це особливе, неперевершене місце! Я завжди його любив, мені подобалося відпочивати тут після роботи в Києві. І дружині сподобалося і ця місцина, і землі наша родюча».

Одна проблема Шпачинських — погані дороги. За словами Володимира, проїхати до хутора після дощу просто нереально. Тож, восени родині доведеться вирішувати, як старшій доньці щоденно добиратися до школи.

За шість років життя на хуторі родина Шпачинських перепробувала різні види фермерської діяльності — і птахівництво, і тваринництво. «Ми дуже серйозно підійшли до утримання корів і виготовлення молочної продукції. Я купив спеціальний доїльний апарат, дружина вишукувала нові рецепти виготовлення сирів. Ми намагалися підвищити рівень пропозицій на ринку молочної продукції». Але згодом Володимир і Мірана зрозуміли, що для них, для городян, це надто важка праця, з якою складно впоратися, до того ж в родині один за одним народжувалися дітки (наймолодшій доньці наразі лише 11 місяців), яким також потрібні були час і увага, та й прикро було за безцінь віддавати добуту нелегкою працею молочну продукцію. Тож, подружжя вирішило знайти інше цікаве для себе заняття у сільській місцевості.

«Ми стали радитися з дружиною, як реалізувати свої знання і можливості, адже Мірана — творча людина, вона стиліст вищої категорії. Закінчила студію «Долорес» у Москві і працювала з кращим фотографом Єкатеринбургу. Врешті, зупинилися на виготовленні ферментованих трав’яних та ягідних чаїв, вирощуванні і переробці ягід та виготовленні з них різних корисних десертів. Спочатку, на спеціальних сушарках, ми виготовляли лише пастилу з ягід з додаванням меду, а тепер Мірана готує на основі ягідної пастили різні корисні вегетаріанські торти з додаванням горіхів, кунжуту, насіння та меду. Також вона робить натуральні косметичні креми та лікувальні мазі на основі рослинної олії з витяжками лікарських трав та додаванням прополісу». Тим часом Володимир займається бджолярством, причому використовує у своїй справі сучасні методи і новітні технології.

Ось так і живе ця незвичайна родина — збирає трави, квіти і ягоди, годує своїх дітей лише натуральними продуктами, та виховує їх у любові до навколишнього світу. А ще залюбки ділиться своїми напрацюваннями і знахідками з усіма бажаючими.

«Ми не даємо нашим дітям покупні солодощі, — говорить Мірана. — І не радимо робити цього іншим. Натомість пропонуємо приготувати у домашніх умовах поживні і дуже смачні смаколики, які не поступаються за смаком фабричним, але підуть діткам лише користь. Так, один з улюблених десертів наших дітей — сироїдні солодощі з керобу — корисного і доступного за ціною замінника шоколаду. Вони є чудовою альтернативою покупним шоколадним батончикам. Для їх приготування необхідно просто змішати за смаком мед, подрібнені горіхи, насіння, кунжут або сухофрукти і порошок керобу. Викласти суміш у формочки і трохи охолодити, а коли вона загусне — насолоджуватися смаком!

Не менш смачний рецепт — замедовані ягоди. Для приготування цього десерту необхідно зробити пюре з ягід і змішати його з медом у пропорції 1:2. Суміш необхідно розмішувати у теплі впродовж трьох днів, аби мед добре розчинився з ягідним соком, після чого перелити у чисту скляну баночку і помістити в холодильник. Найкраще для приготування такого десерту використовувати бузину — вона чудово застигає, перетворюючись на смачне желе, має гарний колір, а головне — дуже корисна, особливо при застуді та кашлі».

Не знаю як вам, шановні читачі, а мені захотілося одразу ж приготувати десерти за рецептами від Мірани. До речі, травниця висловила готовність і надалі ділитися своїми рецептами з читачами «Вісника Кіровоградщини». Тож, очікуємо нових рецептів від Мірани!