Після доповіді Наталії Шевченко, директора соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, виступив Олександр Остапов, президент обласного благодійного фонду «Повернення до життя», який висловив думку, що програма потребує оновлення та покращення. Олександр Іванович вніс пропозицію створити робочу групу для вдосконалення програми, яку підтримали депутати. Після всього почутого редакція «Нашої Знам’янщини» зацікавилася, наскільки ця програма є діючою та ефективною?

Що ж передбачає ця міська програма?

Програма розроблена на період 2014-2017 роки, затверджена рішенням міської ради ще у листопаді 2013 році. Існує міська координаційна рада з питань профілактики наркоманії та протидії злочинності, пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, на якій приймаються планові питання для подальшої реалізації програми. Також для надання психологічних, соціальних, медичних та консультативних послуг в Знам’янській центральній районній лікарні працює «Кабінет довіри», в якому проводять дотестове та післятестове консультування пацієнтів, надається консультативна допомога ВІЛ-інфікованим та їх родичам. Якщо передивитися план заходів цієї програми, то більшість з них мають роз’яснювальний характер серед населення, особливо школярів та молоді. Існують розрахунки витрат із забезпечення профілактичних заходів на увесь період дії програми, але чомусь в них зазначені ціни станом на 1 листопада 2013 року. Враховуючи на ці розрахунки, маємо наступну картину витрат на 2014-2017 рр.: найбільша сума виділяється на тести-системи діагностики ВІЛ-інфекції (11500 грн. на рік, кількість одиниць – 250), друга сума розміром – 6100 грн. на значки, все інше – це грамоти за участь у конкурсах – 500 грн., закладки картонні дитячі – 800 грн., кишенькові календарики – 500 грн., мініфлаєри – 750грн.. Всього на чотирирічний період потреба у коштах становить суму 20150 грн..

Наталія Шевченко розповідає, яка саме роль центру соціальної служби в програмі

- Наталіє Володимирівно, а скільки коштів було виділено на цю програму минулого року і як розраховується, на що саме будуть вони витрачені?

– Безпосередньо на програму кошти не виділялися, вони були закладені для кожного заходу в межах кошторису окремого суб’єкта соціальної роботи. Ті розрахунки розроблялися ще в 2013 році, але ціни з того часу змінилися. Так, наприклад, тоді тести-системи коштували 25 грн., зараз їх ціна приблизно 150-200 грн.. Тому ті кошти, які були розраховані в 2013 році, зараз не дійсні. Є окреме фінансування районній лікарні, яке направлене на утримання наших пацієнтів. Щоб окремо виділялися кошти саме на системи, такого не було. Якщо лікарні потрібно було придбати необхідні реактиви, вони користувалися грошима, які були перераховані на здійснення усієї програми. Через те, що наша служба проводить профілактичні заходи, то головні витрати на канцтовари.

- Чи перевіряється ефективність програми? Наскільки вона є діючою?

– Розумієте, ВІЛ та СНІД – це не тільки біда нашого міста, а біда усього світу. За державною статистикою рівень ВІЛ та СНІДу постійно зростає, але на міському рівні підрахувати важко. Громадські організації, які займаються цією проблемою, мають більше можливостей, наприклад, анонімна участь, забезпечення медикаментами, яких немає у нас в лікарні, і звичайно, краще фінансування.

В кабінеті інфекційних захворювань на «Д» обліку знаходяться 85 осіб, з них: ВІЛ-інфіковані 62 особи, хворі на СНІД – 23 особи, з яких 15 осіб хворі на туберкульоз легень, 1 особа хвора на туберкульоз кісток, 1 особа – на позалегеневий туберкульоз.

- А які заходи передбачені за програмою? І з ким співпрацюєте?

– Є два види профілактик: первинна і вторинна. Соціальні служби, відділ освіти, бібліотеки та інші займаються первинною профілактикою, це інформаційно-роз’яснювальна робота. Вторинною профілактикою займаються лікарні, соціальні центри, громадські організації, які працюють в цьому напрямку. Якщо мовити саме про центр соціальної служби, то ми працюємо в багатьох напрямках, в тому числі з надання первинної профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу. Ми проводимо різні заходи в навчальних закладах: лекції, тренінги, відеолекторії. Для них залучаємо відповідних спеціалістів. Розповсюджуємо інформаційні матеріали, які нам надають громадські організації. Щодо співпраці, центр працює разом з Кіровоградським центром профілактики та боротьби зі СНІДу, обласним благодійним фондом «Повернення до життя», благодійною організацією МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», Кіровоградським обласним відділенням ВБО «ВМ ЛЖВ».

- А як Ви прокоментуєте пропозицію Олександра Остапова щодо покращення програми?

– Програма розроблялася на підставі заходів, які розробляв фонд «Повернення до життя», також були включені пропозиції усіх суб’єктів. Потім відправлена для ознайомлення, а лише тоді затверджена. Всі пропозиції Олександра Івановича буде розглядати координаційна рада, чи є можливості для їх втілення. Але на мою особисту думку, як мешканки міста, деякі з них не є прийнятними. Наприклад, пункт-обмін шприців в приміщенні Палацу Культури. (Тут слід пояснити нашим читачам, що фонд просить надати незадіяний коридор «чорного виходу».) Біля ПК розташований дитячий майданчик, це місце відпочинку. Якщо і відкривати такий пункт, то тільки не в приміщенні ПК.

Обласний благодійний фонд «Повернення до життя»
ОБФ «Повернення до життя» працює з 1999 року. З 2004 року фонд отримує фінансування від міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» на виконання програми профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в Кіровоградській області. Минулого року організація внесла до місцевого бюджету 204 тис. грн. у вигляді податків.

У 2015 році профілактичними заходами фонду у місті Знам’янка було охоплено: наркозалежних – 1348, жінок комерційного сексу – 99. Переважна більшість осіб – молодь до 35 років. Через співпрацю з місцевим КВІ до профілактичних програм залучено 26 осіб.

Про роботу фонду розповідає Олександр Остапов



Олександр Іванович є президентом фонду, також заступник головуючого при обласній координаційній раді профілактики ВІЛ серед уразливих груп населення. Призначений куратором по м. Знам’янка і Знам’янському району для того, щоб спільні дії з місцевою програмою були більш ефективними.

- Олександре Івановичу, а як Ви прокоментує ефективність міської програми 2014-2017рр.?

– Міська програма містить багато інформаційно-роз’яснювальної роботи, яка мало що дає, це видно з кількості наркозалежних та інфікованих в місті. За звітуванням центру соціальної служби, станом на 1 жовтня 2013 р. в КІЗ в районній лікарні на обліку перебували 36 інфікованих осіб. На даний час 86 інфікованих. Тобто за два роки кількість збільшилася лише на 50 осіб. Це що ефективність програми?

- Розкажіть докладніше про Ваші пропозиції стосовно покращення програми?

– По-перше, в рамках програми здійснюється асоціативне експрес-тестування (АТ) представників уразливої групи на ВІЛ/гепатити В,С. Уже декілька років наші соціальні працівники здійснюють АТ майже «на колінах» під небом. При цьому всі пропозиції до відповідних службовців щодо надання можливості проводити АТ в частині тилової частині приміщення ПК (для цього потрібно лише 2 кв. м площі, як варіант – незадіяного коридору «чорного ходу»), так і не були підтримані. По-друге, наші соцпрацівники мають величезну проблему – куди дівати брудні шприци. Жодна організація в місті не бере на себе їх утилізацію. У той же час їх наявність на вулиці багатократно посилює вірогідність випадкового інфікування мешканців міста. По-третє, кількість наркозалежних в нашому місті перевищує 1000 осіб. Ми пропонуємо організацію широкої інформаційної роботи всіх релевантних структур, направленої на зменшення суспільно ризикової поведінки громадян. Розглянути можливість відкрити пункт вживання психо-активних речовин, що значно зменшить смертність та інвалідність наркозалежних, а також покращить епідеміологічну ситуацію в місті. І останнє, це створити діючу систему переадресації тих, хто вперше дізнався про свій ВІЛ-позитивний статус. Напрацювати «дорожню карту» з відповідними алгоритмами.

- У фонді працюють соціальні працівники, яка саме їх завдання?

– Їх головне завдання – це провести асоціативне експрес-тестування, яке відбувається на місці. Представник уразливої групи приходить отримати чистий шприц, який є безкоштовним і високої якості. Тоді наш працівник пропонує тестування, яке має проводитися раз на півроку. Якщо результат позитивний, тоді задача працівника привести інфікованого до відповідної медичної установи. Також проводиться перевірка на туберкульоз. Є анкета, за якою працівник проводить опитування. Якщо більше трьох позитивних відповідей, тоді людину супроводжують до тубдиспансеру. Слід зазначати, що працівники бажано, щоб були колишніми споживачами, принаймі 50% з них – це для швидкого налагодження контакту і довіри між цільовою групою і програмою.

З 1 липня 2017 року Глобальний Фонд з боротьби епідеміям ВІЛ/СНІД, туберкульозом та малярією зупиняє фінансування відповідної програми в Україні через фінансову кризу в світі. Це означає, що величезний об’єм роботи перекладеться на державу, та існує ризик, що напрацьований тринадцятирічний досвід з потужною системою роботи з цільовою групою може зруйнуватись. А що це означає для міста? А те, що фінансування фонду «Повернення до життя» теж припиниться. І є лише півтора року для покращення ефективності міської програми.