Знам’янщина – регіон, несприятливий для адаптації переселенців
- 7 березня 2016, 12:12
Особливе ставлення до переселенців, особливість адаптації переселенців на Знам’янщині – про це розмова з радником Міністерства соцполітики в Кіровоградській області Світланою Томашевською.
- З якими питаннями переважно звертаються до Вас переселенці зі Знам’янщини? Кому Ви змогли допомогти і в чому?
В основному звернення надходять з приводу затримок державних соціальних виплат. Також скаржаться на відсутність гуманітарної допомоги з Європейських країн. Тут можу сказати одне: затримка у фінансуванні залежить далеко не від чиновників місцевого рівня. Буває, що соцзахист вчасно збере і передасть до столиці всі необхідні документи, а кошти з’являються лише через 1-2 місяці. Вся проблема в діяльності казначейства. Тут я нічого не можу вдіяти, хіба що заспокоїти людину й повідомити, яка саме сума буде їй перерахована. Правда, бувало, що кошти не надходили, бо переселенець подав неповний пакет документів, запізно написав заяву, неправильно вказав місце реєстрації. Тоді вже разом з органами соціального захисту ми вирішували ці проблеми і максимально швидко поновлювали виплати.
Щодо гуманітарної допомоги, то це найболючіше питання.
Великі міжнародні благодійні організації не цікавляться Кіровоградщиною через незначну, на їхню думку, кількістю переселенців (близько 11 тисяч).
Тому Київська, Харківська, Запорізька області отримають тони гуманітарної допомоги з-за кордону, а ми – ні. У нашому регіоні діє в основному організація Червоного Хреста та Армія Спасіння. Але речі, які вони пропонують, переселенців не влаштовують. Розумію, всім хочеться нового, красивого, з бірками… Але треба зважати на ситуацію, що склалася.
Кому змогла допомогти? Думаю, краще сказати, кому не змогла. Для мене найболючішим питанням є життєва проблеми Тамари Процької, яка разом зі старенькою мамою (1934 р.н.) живе в селі Богданівка. Жінка після операції. Її мама також нещодавно впала і травмувалася. А ми ніяк не можемо домогтися, щоб місцева влада звернула на неї увагу. Жінці вперто відмовляють в оформленні допомоги за постановою 505, хоча вона розрахована саме на такі складні життєві обставини. Мабуть, районна комісія, яка розглядає документи заявників, не вважає втрату всього майна внаслідок окупації і цілу низку хвороб чимось складним.
- Поясніть чому так складно переселенцям отримати згідно гарантованих державою постанов кошти допомоги?
На такі питання зазвичай дуже важко відповідати. Адже проблема полягає саме в недосконалості нашої системи. От, наприклад, вийшов закон, який скасовує термінові довідки переселенця і вводить безтермінові. Міграційна служба одразу перестає ставити штампи з терміном дії на цих довідках. Переселенці з новими документами звертаються в органи соцзахисту за оформленням допомоги, а перед ними там просто розводять руками. Чому? Бо є постанови 505 і 509 (про надання допомоги переселенцям), відповідно до яких довідка має бути з терміном дії, а допомога призначається на 6 місяців (доки й діє довідка). Це перше. Друге – з Міністерства на області й райони не надійшло роз’яснення про те, який саме НПА і як слід використовувати. Адже по суті закон і постанови суперечать один одному, а працівники соцзахисту не беруться трактувати їх на свій страх і ризик. І третя проблема – відсутність програмного забезпечення. Фахівці органів соцзахисту елементарно не можуть прийняти заяву у переселенця, адже працюють з програмами, які вимагають ввести термін дії довідки.
Чинне законодавство дає на врегулювання всіх цих проблем аж три місяці. А що доти робити людям, які втрачають засоби до існування – ніхто не пояснює.
Все, що можу сказати: ми наполегливо намагаємося донести ці проблеми до компетентних держструктур.
- Чи існують на Кіровоградщині приклади успішної адаптації переселенців? Відкриття ними власних справ, розвиток бізнесу?
Звісно, існують. Але переселенці не люблять про це говорити, ділитися досвідом та історіями успіху. Деякі побоюються, що у них поменшає клієнтів. Хтось боїться підступів конкурентів чи криміналітету. Інші досі живуть зі страхом переслідування. Але є на Кіровоградщині пекарні, швейні майстерні, манікюрні салони, арт-студії, прибуткові підсобні господарства, відкриті переселенцями з Донбасу. Багатьом у налагодженні власного бізнесу допомогла ГО «Територія успіху», яка влаштувала навчання з написання бізнес-проектів і віднайшла донора, який профінансував найкращі ідеї.
Але в більшості мешканців Донбасу справи йдуть не так оптимістично. І тут є кілька причин: 1. Через негативний попередній досвід з ними не хочуть мати справу роботодавці; 2. Переселенці просто опускають руки і занурюються «в себе», замість того, щоб спробувати налагодити життя на мирній території; 3. Багато людей мають суто споживацький світогляд і чекають, щоб їм «дали» все готове, відмовляючись працювати на себе і для себе. Прикро про це говорити, але такі факти існують і вони домінантні.
- Особливе ставлення до людей-переселенців з Криму, вони ніби і є, і в той же час ніхто не робить акцент саме на адаптації цих людей, адже вони не тікали від куль. Наскільки вам відомо, яка кількість переселенців з півострова на Кіровоградщині?
Кримських татар на Кіровоградщині за офіційними даними немає. Інші переселенці є. В основному це люди, які повернулися на рідну для них Кіровоградщину після тривалого перебування (робота, проживання, навчання) в Криму. Зазвичай вони не бажають реєструватися, повідомляти про свій статус, не беруть участі в заходах для ВПО і не претендують на матеріальну допомогу. У багатьох випадках вони самі звертаються до штабу підтримки переселенців, щоб допомогти нужденним одягом та іншими речами першої необхідності. За це ми їм дуже вдячні – важко допомагати іншим, коли сам знаходишся в скрутній ситуації.
- Ваша посада представника з питань переселенців буде ліквідована з березня, а до кого тоді звертатись людям за необхідності?
Проект «Радники» дійсно розрахований до березня, і ми ще точно не знаємо, чи буде його продовжено. Тому переселенцям з усіма питаннями рекомендую звертатися в обласний штаб з підтримки вимушено переміщених осіб. Сюди можна додзвонитися за номером 101 або ж навідатися особисто – Кіровоград, приміщення ОДА, кабінет 112. Ну і, звісно, для них завжди відкриті відділи соціального захисту населення.
Тим часом…
Оперативно відреагувавши на коментар Світлани Томашевської щодо скрутного становища однієї з переселенок зі сходу Тамари Процької, ми звернулися до цієї жінки в с. Богданівку і дізнались, що днями Тамара Степанівна поховала свою літню маму. Говорити про себе більше і коментувати своє життя наразі жінка відмовилась.
В основному звернення надходять з приводу затримок державних соціальних виплат. Також скаржаться на відсутність гуманітарної допомоги з Європейських країн. Тут можу сказати одне: затримка у фінансуванні залежить далеко не від чиновників місцевого рівня. Буває, що соцзахист вчасно збере і передасть до столиці всі необхідні документи, а кошти з’являються лише через 1-2 місяці. Вся проблема в діяльності казначейства. Тут я нічого не можу вдіяти, хіба що заспокоїти людину й повідомити, яка саме сума буде їй перерахована. Правда, бувало, що кошти не надходили, бо переселенець подав неповний пакет документів, запізно написав заяву, неправильно вказав місце реєстрації. Тоді вже разом з органами соціального захисту ми вирішували ці проблеми і максимально швидко поновлювали виплати.
Щодо гуманітарної допомоги, то це найболючіше питання.
Великі міжнародні благодійні організації не цікавляться Кіровоградщиною через незначну, на їхню думку, кількістю переселенців (близько 11 тисяч).
Тому Київська, Харківська, Запорізька області отримають тони гуманітарної допомоги з-за кордону, а ми – ні. У нашому регіоні діє в основному організація Червоного Хреста та Армія Спасіння. Але речі, які вони пропонують, переселенців не влаштовують. Розумію, всім хочеться нового, красивого, з бірками… Але треба зважати на ситуацію, що склалася.
Кому змогла допомогти? Думаю, краще сказати, кому не змогла. Для мене найболючішим питанням є життєва проблеми Тамари Процької, яка разом зі старенькою мамою (1934 р.н.) живе в селі Богданівка. Жінка після операції. Її мама також нещодавно впала і травмувалася. А ми ніяк не можемо домогтися, щоб місцева влада звернула на неї увагу. Жінці вперто відмовляють в оформленні допомоги за постановою 505, хоча вона розрахована саме на такі складні життєві обставини. Мабуть, районна комісія, яка розглядає документи заявників, не вважає втрату всього майна внаслідок окупації і цілу низку хвороб чимось складним.
- Поясніть чому так складно переселенцям отримати згідно гарантованих державою постанов кошти допомоги?
На такі питання зазвичай дуже важко відповідати. Адже проблема полягає саме в недосконалості нашої системи. От, наприклад, вийшов закон, який скасовує термінові довідки переселенця і вводить безтермінові. Міграційна служба одразу перестає ставити штампи з терміном дії на цих довідках. Переселенці з новими документами звертаються в органи соцзахисту за оформленням допомоги, а перед ними там просто розводять руками. Чому? Бо є постанови 505 і 509 (про надання допомоги переселенцям), відповідно до яких довідка має бути з терміном дії, а допомога призначається на 6 місяців (доки й діє довідка). Це перше. Друге – з Міністерства на області й райони не надійшло роз’яснення про те, який саме НПА і як слід використовувати. Адже по суті закон і постанови суперечать один одному, а працівники соцзахисту не беруться трактувати їх на свій страх і ризик. І третя проблема – відсутність програмного забезпечення. Фахівці органів соцзахисту елементарно не можуть прийняти заяву у переселенця, адже працюють з програмами, які вимагають ввести термін дії довідки.
Чинне законодавство дає на врегулювання всіх цих проблем аж три місяці. А що доти робити людям, які втрачають засоби до існування – ніхто не пояснює.
Все, що можу сказати: ми наполегливо намагаємося донести ці проблеми до компетентних держструктур.
- Чи існують на Кіровоградщині приклади успішної адаптації переселенців? Відкриття ними власних справ, розвиток бізнесу?
Звісно, існують. Але переселенці не люблять про це говорити, ділитися досвідом та історіями успіху. Деякі побоюються, що у них поменшає клієнтів. Хтось боїться підступів конкурентів чи криміналітету. Інші досі живуть зі страхом переслідування. Але є на Кіровоградщині пекарні, швейні майстерні, манікюрні салони, арт-студії, прибуткові підсобні господарства, відкриті переселенцями з Донбасу. Багатьом у налагодженні власного бізнесу допомогла ГО «Територія успіху», яка влаштувала навчання з написання бізнес-проектів і віднайшла донора, який профінансував найкращі ідеї.
Але в більшості мешканців Донбасу справи йдуть не так оптимістично. І тут є кілька причин: 1. Через негативний попередній досвід з ними не хочуть мати справу роботодавці; 2. Переселенці просто опускають руки і занурюються «в себе», замість того, щоб спробувати налагодити життя на мирній території; 3. Багато людей мають суто споживацький світогляд і чекають, щоб їм «дали» все готове, відмовляючись працювати на себе і для себе. Прикро про це говорити, але такі факти існують і вони домінантні.
- Особливе ставлення до людей-переселенців з Криму, вони ніби і є, і в той же час ніхто не робить акцент саме на адаптації цих людей, адже вони не тікали від куль. Наскільки вам відомо, яка кількість переселенців з півострова на Кіровоградщині?
Кримських татар на Кіровоградщині за офіційними даними немає. Інші переселенці є. В основному це люди, які повернулися на рідну для них Кіровоградщину після тривалого перебування (робота, проживання, навчання) в Криму. Зазвичай вони не бажають реєструватися, повідомляти про свій статус, не беруть участі в заходах для ВПО і не претендують на матеріальну допомогу. У багатьох випадках вони самі звертаються до штабу підтримки переселенців, щоб допомогти нужденним одягом та іншими речами першої необхідності. За це ми їм дуже вдячні – важко допомагати іншим, коли сам знаходишся в скрутній ситуації.
- Ваша посада представника з питань переселенців буде ліквідована з березня, а до кого тоді звертатись людям за необхідності?
Проект «Радники» дійсно розрахований до березня, і ми ще точно не знаємо, чи буде його продовжено. Тому переселенцям з усіма питаннями рекомендую звертатися в обласний штаб з підтримки вимушено переміщених осіб. Сюди можна додзвонитися за номером 101 або ж навідатися особисто – Кіровоград, приміщення ОДА, кабінет 112. Ну і, звісно, для них завжди відкриті відділи соціального захисту населення.
Тим часом…
Оперативно відреагувавши на коментар Світлани Томашевської щодо скрутного становища однієї з переселенок зі сходу Тамари Процької, ми звернулися до цієї жінки в с. Богданівку і дізнались, що днями Тамара Степанівна поховала свою літню маму. Говорити про себе більше і коментувати своє життя наразі жінка відмовилась.
