За інформацією начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації Андрія Райковича, Кіровоградшина стала одним з найбільших гуманітарних хабів у центрі України, прихистивши понад 90 тисяч людей. Хтось зупинився у рідних чи знайомих, хтось винайняв квартиру чи будинок, хтось послуговується гуртожитками. Для їх появи в громадах чимало сил доклали місцева влада та громадські активісти, які вишукали можливості переобладнати будівлі, що пустували, залучивши для цього хто бюджетні кошти, хто кошти донорів, а хто й влаштувавши народну толоку. Люди, яким немає куди повертатися, можуть залишатися в гуртожитках допоки матимуть у цьому потребу. Якщо ж після перемоги України будівлі звільняться, громади знають, як ефективно їх використають.

Новгородка.
Гуртожиток для вимушених переселенців як комунальне підприємство, що діє із 2017 року

Уже 25 лютого 2022 року гуртожиток в Новгородці працював цілодобово і приймав людей з Краматорська, Миколаївської, Харківської, Херсонської областей: працівники оформляли договори на кімнату і поселяли, видаючи постіль і посуд. Як так швидко впоралися?

Річ у тому, що свою роботу гуртожиток розпочав у червні 2017 року. Ініціювали його створення активістки з Новгородки, які у 2012 році утворили громадську організацію «Креативна громада», що початково мала на меті активізувати населення в плані культурного розвитку і розвивати зелений туризм. Та коли у 2014 році розпочалася антитерористична операція й у селище прибули перші переселенці з Донеччини і Луганщини, організація задумалася про те, де ж можна розмістити таких людей, забезпечивши їм належні умови. Вирішили, що цим місцем може бути колишній гуртожиток місцевого ПТУ, в якому його учні не жили вже давно, а гуртожиток продовжував перебувати у власності Міністерства освіти і науки України. Будівля знаходилася в жалюгідному стані, не придатна ні до чого: тільки стіни, без вікон, із забитими вхідними дверима та пошкодженою покрівлею.

Тоді членкині «Креативної громади» розгорнули масштабну кампанію. Заручившись підтримкою Новгородківської селищної ради і депутатського корпусу, обласної ради і обласної державної адміністрації, будівлю передали селищу. Поновили існуючу проєктно-кошторисну документацію і мали успіх у залучені коштів Євросоюзу, за які у співфінансуванні з обласним бюджетом провели реконструкцію гуртожитку та дитячого садка неподалік — його могли відвідувати діти вимушених переселенців та місцевих жителів. На це витратили 20 мільйонів гривень.

Тепер власником гуртожитку є селищна рада, утримувачем — створене комунальне підприємство «Госпрозрахункове підприємство Новгородківської селищної ради "Комфорт"». Його очолила Лідія Огир, одна із учасниць проєкту, котра під час будівництва контролювала хід виконання робіт.

Згідно з проєктом гуртожиток розраховано на 250 ліжок. У двох під’їздах налічується 150 кімнат, для постійного житла пристосовано 144, ще шість здають під хостел за комерційною ціною. Ці кімнати приносять дохід, завдяки якому провели ремонт укриття і проводять поточні ремонти будівлі.

Будівлю обслуговують 11 працівників включно з директором, є працівники з числа переселенців.

Кількість переселенців на момент відкриття — 72 особи, перед повномасштабним вторгненням їх залишалося 28, на сьогодні — 255.

Мешканці сплачують за послугу тимчасового проживання у повному обсязі. Згідно з договором, який укладають на пів року з правом продовження або розірвання, вони мають право отримувати субсидію на повний комплект послуг.

Проблеми. Несвоєчасна оплата за житло, відповідно, достатньо значні борги у комунального підприємства. Щороку селищна рада виділяє комунальному підприємству певну суму коштів на погашення цієї заборгованості чи інші нагальні потреби.

Також в силу різних обставин мешканці залишають після себе кімнати у ненайкращому стані: зламана сантехніка, розбиті ліжка. Адміністрації гуртожитку вдалося стягнули невелику суму через суд, але цих грошей не достатньо на відновлення, аби інші люди заїхали в кімнату з належними умовами.

Перспективи. Для того, щоб гуртожиток не пустував, депутати селищної ради ще у 2017 році дали дозвіл на проживання не лише внутрішньо переміщених осіб, а й молодих спеціалістів, учнів училища, місцевих багатодітних сімей тощо. Та поки усі ці шість років гуртожиток для переселенців виконує свою пряму задачу.

Знам’янка.
Місцевий бюджет & міжнародні фонди, як стаціонарне, так і модульне житло

У Знам’янській громаді зареєстровано більше чотирьох тисяч внутрішньо переміщених осіб, із них 174 живуть у місцях компактного проживання — соціальних гуртожитках. Для них перебування тут є безплатним — за комунальні послуги сплачує місцевий бюджет, потім держава повністю компенсує ці витрати.

Із 24 лютого 2022 року через Знам’янку масово їхали люди. Спочатку зупинялися лише на ночівлю, зранку виїжджаючи далі, але з кожним тижнем все більше залишалося на тривалий час. Місцева влада забезпечила їм проживання в дитсадках і школах, які перебували на дистанційному навчанні, але слід було думати про новий навчальний рік і, відповідно, про житло, куди мешканців можна переселити.

Мали декілька будівель у комунальній власності у відносно нормальному стані, за них і взялися.

Так, одну зі стаціонарних будівель до повномасштабного вторгнення планували пристосувати для потреб територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), але плани довелося змінити. На сьогодні тут уже замінили покрівлю, облаштували ґанок з пандусом, отримали меблі, зараз працюють над підведенням газу, утепленням фасаду й переоблаштуванням підвалу під укриття. Усе це виключно за допомоги міжнародних фондів, коштів місцевого бюджету не витрачено ні копійки. Вимушені переселенці перейдуть до свого нового житла, розрахованого на 80 місць, до початку навчального року.

Друга стаціонарна будівля свого часу належала галузі медицини. До великої війни відбулося реформування міської лікарні, коли декілька медичних закладів, які перестали існувати після децентралізації, з’єднали в один комплекс, а вільні будівлі залишилися. Одна з них теж підходила під соціальний гуртожиток. Роботи тут провели і за власний кошт, виділивши з міського бюджету 2 мільйони 300 тисяч гривень, і за допомогою міжнародних організацій, які надавали підтримку у вигляді натуральної допомоги. Замінили електропроводку, водопровід, оновили ґанок, провели внутрішні роботи. Обладнали дві кухні, душові й туалети, встановили бойлери й пральні машини, закупили меблі для житлових кімнат й у січні цього року поселили 80 вимушених переселенців, більшість з яких — багатодітні родини та пенсіонери. Будівлю передали в оперативне управління Територіальному центру надання соціальних послуг. Там введено шість додаткових робочих місць: прибиральниці стежать за чистотою, а соціальний працівник допомагає у побуті тим, хто не в силах робити це самостійно. Червоний Хрест утримує за свої кошти соціального педагога, який працює з дітьми. Роботи з модернізації будівлі корпусу тривають: зараз будівельники утеплюють фасад.

Інеса Бондаренко з Харкова живе в соціальному гуртожитку з березня минулого року.



Оскільки більше підходящих будівель у відносно хорошому стані у Знам’янці немає, а потреба у житлових кімнатах є, вихід знайшли у модульних містечках. Ініціативу міської ради підтримала Республіка Чехія — і вже встановила одне таке містечко на 70 осіб. Всередині кімнати вже обладнані ліжками, електрообігрівачами, столами і стільцями. Тривають роботи з підведення комунікацій.

Ці три локації закриють потреби тих людей, які жили і на сьогодні продовжують жити в закладах освіти. Якщо перемовини щодо другого модульного містечка, які ведуться зараз, будуть успішними, Знам’янка матиме заділ і на новоприбулих ВПО і задовольнить клопотання тих, хто проживають у винайнятих квартирах, але хочуть перейти в гуртожиток.

Міська рада має меморандуми про співпрацю з близько 10 міжнародними організаціями. Аби досягти такого рівня, працівники міськвиконкому не втомлюються писати листи з проханням про підтримку. Аби бути прозорими у її використанні, Знам’янська громада увійшла в коаліцію «Доброчесних громад» і раз на два тижні звітує про використану гуманітарну допомогу на офіційному майданчику Прозоро.



Проблеми. Працюючи у швидкісному в режимі, можна не врахувати деякі моменти. Наприклад, тільки після заселення стало зрозуміло, що в гуртожитку потрібна більша система вентиляції. Але це питання, яке можна вирішити, над ним вже працює одна з міжнародних організацій.

Перспективи. Поки триває війна і рік після її завершення, як і прописано в угодах і гарантійних листах міжнародним організаціям, внутрішньо переміщені особи житимуть в цих соціальних гуртожитках. Коли ж вони повернуться в свої рідні домівки, то будівлю, яку планували під територіальний центр, передадуть територіальному центру; будівлю колишньої лікарні використають або під реабілітаційний центр для військових, або під паліативне відділення для тяжкохворих. У будь-якому випадку для Знам’янщини ці об’єкти не стануть відремонтованими пустками.

Олександрівка.
Народна толока — сила, та варто продовжувати шукати інші шляхи

Місця компактного проживання Олександрівська селищна рада почала готувати з перших днів березня 2022 року, як тільки почали масово прибувати люди з Києва, Харкова, Балаклеї і стало зрозуміло, що місцеві жителі не в змозі прийняти усіх.

Загалом місць компактного проживання у громаді п’ять. У перші місяці після повномасштабного вторгнення заповнені були всі, на сьогодні діють два заклади: соціальний гуртожиток в селищі Олександрівці і школа у селі Красносілці, інші три — дитячі садки у трьох різних селах – законсервовані і перебувають у резерві. Зараз на території Олександрівщини живуть понад дві тисячі внутрішньо переміщених осіб, з них 35 — у місцях компактного проживання, які перебувають у комунальній власності селищної ради.

Одне з діючих на сьогодні місць компактного проживання — будівля старої школи у Красносілці — на початок повномасштабного вторгнення вже не використовувалася, але перебувала в належному стані. Для її облаштування жодних коштів з місцевого бюджету не виділяли. Єдність місцевих жителів була настільки великою, що ті, хто мав можливість, самі привезли ліжка та встановили бойлер, холодильник і пральну машину передала одна з єпархій Православної церкви України.

Другий затребуваний осередок для проживання ВПО — соціальний гуртожиток в Олександрівці, який почав діяти на початку червня 2022 року. Його переобладнали з будівлі колишнього відділу соціального захисту райдержадміністрації, що пустувала після децентралізації. Це були нежитлові приміщення, тож там не було ні води, ні каналізації, ніяких інших зручностей. Тож вели комунікації, міняли електропроводку, шпатлювали стіни, клали плитку. Роботи тривали понад місяць. У результаті отримали дев’ять житлових кімнат, кухню, санвузол, душову.

Бюджетних коштів також не виділяли взагалі. Усе ремонтували і наповнювали необхідним самі олександрівці. Працювали службовці селищної ради, інших бюджетних установ. Фермери, депутати селищної ради, інші жителі громади приносили шпалери, ліжка, ковдри, підприємці купили і встановили кухню. Для такої масштабної допомоги селищна рада проводила інформаційну кампанію, повідомляючи в соцмережах про потреби. Ось у такий спосіб: народною толокою, безоплатно, організували житло для тих, хто вирішив зупинитися в Олександрівці. Деякі позиції допомогли закрити три міжнародних фонди.

Раїса Крючок, яка прибула в соціальний гуртожиток з окупованої Голої Пристані Херсонської області після затоплення водами Каховського водосховища, і Тетяна й Іван Васильєви із села Серебрянки Бахмутського району, які познайомилися з Олександрівкою рік тому, вдячні громаді за прийом. Їхнє перебування тут є безоплатним, а турбота з боку місцевих — надзвичайно приємна.

Паралельно з толокою селищна влада вирішувала питання про ще один гуртожиток. На цей раз типовий. Він знаходиться неподалік Олександрівки — у селі Бірках. У часи СРСР там функціонував гуртожиток геологорозвідувальної організації, яка діяла на території села. У будівлі є житлові кімнати на 40-50 осіб, душові, кухні, а поряд з нею знаходиться типове укриття.

За місяць посадовці пройшли усі етапи повернення гуртожитку з державної власності в комунальну, звернувшись з відповідним листом до Державної служби геології та надр України, фахівці якої оперативно відгукнулися й у червні 2022 року передали будівлю селищній раді. Наступним рішенням було рішення про проведення капітального ремонту. Замовили проєктну документацію. Загальна вартість робіт — близько 11 мільйонів, 5 мільйонів вже передбачено з бюджету селищної ради, іншу суму планують залучити із зовнішніх джерел — бюджетів вищих рівнів чи коштів міжнародних донорів. Уже є певні точкові домовленості. Роботи поки не починають, хоча можуть, бо хочуть таки дочекатися появи партнерів.

Проблеми. Час зіграв не на руку цьому проєкту. Масова хвиля появи вимушених переселенців зменшилася, і деякі місцеві жителі не схвалюють рішення про відновлення гуртожитку. Керівництво громади ж впевнене в його необхідності. Адже понад рік тому швидке рішення про облаштування місць для проживання вимушених переселенців виявилося правильним.

Перспективи. Якщо лінія фронту переміщатиметься і на ній або поблизу неї опинятимуться окуповані нині міста на сході та півдні України, то це означатиме нові хвилі переселенців, бо в тих містах буде небезпечно. Тож таке житло цілком може бути знову затребуваним.

Після перемоги України, якщо внутрішньо переміщені не потребуватимуть більше послуг цього гуртожитку, його доцільно буде передати територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), аби там доглядали за людьми, які не можуть обходитися без сторонньої допомоги. А це актуально для 53 населених пунктів Олександрівської громади, вже на сьогодні відомі такі випадки.

Тетяна Половенко, секретарка селищної ради, начальниця гуманітарного штабу зазначає, що поки це останній подібний проєкт в громаді на сьогодні.
















Досвід кожної з трьох громад, які оперативно реагували на потребу забезпечення житлом вимушених переселенців, є унікальним. Але нічого надзвичайного у цих діях немає. Достатньо об’єктивно оцінити існуючі можливості та брати відповідальність і діяти.