Традиції святкування Різдва в Україні
- 5 січня 2017, 14:44
7 січня православні християни святкують народження Ісуса Христа. Різдво — напевне, найбільш світле, щире, тепле й добре свято, до якого наші пращури готувалися заздалегідь: прибиралися, білили світлиці, купували новий посуд та одяг, аби зустріти його у чистоті й охайності. А головне — ретельно готували до свята свою душу й тіло — щирою молитвою і постом упродовж сорока днів — з 28 листопада по 7 січня.
За легендою, Спаситель народився вночі, в іудейському місті Віфлеєм, тож, і святкування великого християнського свята розпочиналося зазвичай звечора, 6 січня, з першою зіркою. Саме о цій порі, за традицією, за великим сімейним столом збиралася вся родина.
На Святу Вечерю українські господині традиційно готували 12 пісних страв. Ці 12 страв — відповідають кількості Святих Апостолів та кількості місяців року, а найголовнішою з поміж них є кутя. Саме з неї розпочинають частування у Святвечір, утримуючись від їжі упродовж всього дня. Готують кутю в різних регіонах України по-різному, але її основною обов’язково є пшениця — символ вічного життя, та мед — символ вічного щастя святих на Небі. Цією вечерею закінчується Різдвяний піст.
Символом свята є зелена ялинка та зірка, що зазвичай красується на її верхівці і ототожнює Віфлеємську зірку, яка освітлювала шлях волхвам до Ісуса Христа. Саме з цією Різдвяною зіркою прийнято на Святвечір ходити від будинку до будинку і співати колядки — пісні-побажання. Причому, колядувати на Святвечір можуть і діти, і дорослі парубки та дівчата, але першими оповісниками народження Христа у давнину в Україні традиційно були саме діти й підлітки.
Їх чекали з нетерпінням і щедро віддячували, адже вважалося, що чим більше дітлахів завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік. Як стверджують фольклористи, колядування починалося з першою зіркою 6 січня і тривало упродовж всього новорічно-різдвяного циклу, до Водохреща, що відзначається 19 січня.
Звичай у ці зимові дні бажати один одному і господарям щастя і здоров’я, довгих літ і усіляких статків існував у нашого народу споконвіку, ще за часів язичництва. Але після прийняття християнства текст колядок змінився і наразі найвідомішою з них є «Добрий вечір тобі!»:
А вранці 7 січня українці йшли до церкви, аби взяти участь у божественній літургії і віддати шану новонародженому Спасителю. По завершенні святкового богослужіння родина знову збиралася за столом, але цього разу не за пісним, як напередодні, а багатим на різноманітні м’ясні страви. У гості до родичів і друзів зазвичай ходили вже після обіду. Одружені діти відвідували своїх батьків. Та головне, що завжди супроводжувало Різдво — це любов до ближнього.
Традиційно українці мирилися цього дня і пробачали одне одному образи, аби у повній мірі відчути радість свята. А ще — займалися благодійництвом і щедро ділилися тим, що мали, з незаможними і нужденними, виявляючи найкращі людські якості: доброту, співчуття і милосердя.
На Святу Вечерю українські господині традиційно готували 12 пісних страв. Ці 12 страв — відповідають кількості Святих Апостолів та кількості місяців року, а найголовнішою з поміж них є кутя. Саме з неї розпочинають частування у Святвечір, утримуючись від їжі упродовж всього дня. Готують кутю в різних регіонах України по-різному, але її основною обов’язково є пшениця — символ вічного життя, та мед — символ вічного щастя святих на Небі. Цією вечерею закінчується Різдвяний піст.
Символом свята є зелена ялинка та зірка, що зазвичай красується на її верхівці і ототожнює Віфлеємську зірку, яка освітлювала шлях волхвам до Ісуса Христа. Саме з цією Різдвяною зіркою прийнято на Святвечір ходити від будинку до будинку і співати колядки — пісні-побажання. Причому, колядувати на Святвечір можуть і діти, і дорослі парубки та дівчата, але першими оповісниками народження Христа у давнину в Україні традиційно були саме діти й підлітки.
Їх чекали з нетерпінням і щедро віддячували, адже вважалося, що чим більше дітлахів завітає до хати, тим щедрішим буде новий рік. Як стверджують фольклористи, колядування починалося з першою зіркою 6 січня і тривало упродовж всього новорічно-різдвяного циклу, до Водохреща, що відзначається 19 січня.
Звичай у ці зимові дні бажати один одному і господарям щастя і здоров’я, довгих літ і усіляких статків існував у нашого народу споконвіку, ще за часів язичництва. Але після прийняття християнства текст колядок змінився і наразі найвідомішою з них є «Добрий вечір тобі!»:
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами,радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами,радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А вранці 7 січня українці йшли до церкви, аби взяти участь у божественній літургії і віддати шану новонародженому Спасителю. По завершенні святкового богослужіння родина знову збиралася за столом, але цього разу не за пісним, як напередодні, а багатим на різноманітні м’ясні страви. У гості до родичів і друзів зазвичай ходили вже після обіду. Одружені діти відвідували своїх батьків. Та головне, що завжди супроводжувало Різдво — це любов до ближнього.
Традиційно українці мирилися цього дня і пробачали одне одному образи, аби у повній мірі відчути радість свята. А ще — займалися благодійництвом і щедро ділилися тим, що мали, з незаможними і нужденними, виявляючи найкращі людські якості: доброту, співчуття і милосердя.
