Рятуйте, бо лікують!
- 3 березня 2016, 13:31
Як часто ми чуємо: «Мене пролікували, але досі почуваюся погано!» чи «Повірити не можу – зовсім не те лікували, хоча скаржився лікарю ніби зрозуміло!». Як можна у правовому полі захистити себе та близьких, рідних від неправильних діагнозів і «фахових» лікарів.
Говорять знам’янчани
Коментар людини, яка пройшла через неправдивий діагноз лікарів м. Знам’янки. Говорить громадянин Артур: « В мене нещодавно виникла стандартна ситуація, коли я звернувся до нашої лікарні. Перед новим роком я потрапив до нашої лікарні з болем у животі. Я пішов до лікарів, мене оглянули: поміряли температуру і тиск. Я поскаржився на біль у животі і був направлений до хірурга. Лікар подивився і не призначив ніяких аналізів. Це мене здивувало. Приписали декілька крапельниць, які я відвідав. Мені стало трохи легше. Вже через декілька днів після них знову почав боліти живіт. Я поїхав до лікарні у м. Кіровоград. Там мене оглянули декілька хірургів і сказали, що в мене запалення апендициту, яке вже задавнене. Через півтори години мене прооперували. Я мав змогу порівняти дві лікарні. У Кіровограді мене відразу направили на аналізи і не відпускали до тих пір, поки не визначили діагноз. А в Знам’янці я ходив по кабінетах і на крапельниці без визначеної причини хвороби. Можу назвати це лише одним словом – халатність».
Статистика України
Масштабні порушення прав пацієнтів через неякісну або невчасну медичну допомогу, професійну недбалість та брак правової культури лікарів призводять до числених смертей, інвалідностей та сотень тисяч додаткових випадків непрацездатності громадян. Так, за підрахунками експертів зі Всесвітньої організації охорони здоров’я, в Україні від лікарських помилок помирає щодня 6-7 чоловік, а втричі більше стають інвалідами. Попри це, притягнути медика або медичну установу до відповідальності доволі складно. На перешкоді стають здебільшого «корпоративні» інтереси медиків або ж недосконалість законодавчого врегулювання цього питання.
Статистика районної лікарні
68-f-4За свідченням головного лікаря Знам’янської ЦРЛ Ігоря Муравського, практика судового з’ясування неправомірних дій щодо пацієнтів у цьому медичному закладі не поширена. За останні 3 роки лише один випадок звернення пацієнта до прокуратури щодо, на думку пацієнта, неправильного надання йому медичної допомоги та лікування, став приводом для відкриття кримінального провадження проти лікарів. Але до сьогодні рішенням суду у цій справі не доведено провину жодного з лікарів, які отримали звинувачення, тому говорити про те, що у нас лікарі відповідають за свою некомпетентність, наразі не можемо. А скільки у місті та районі тих, хто вкрай незадоволений діагнозами, лікуванням?
Думка юриста
Коментувати випадки, коли звернення пацієнтів закінчуються судовими вироками – питання дуже індивідуальне, тому у площині закону ми попросили фахівця – юриста, патентного повіреного Аніту Ярину роз’яснити ситуацію:
«Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Законодавство України до основ охорони здоров’я відносить, зокрема, кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я та правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я. Винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Слід окремо зазначити, що лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності. Кримінальний кодекс України містить цілу низку норм, які стосуються прямо або опосередковано так званої «лікарської помилки». Варто одразу підкреслити, що чинне законодавство України не містить такого поняття як «лікарська помилка», і про необхідність його введення йдуть постійні суперечки.
У випадку, якщо лікар поставив пацієнту невірний діагноз і це спричинило тяжкі наслідки для хворого, стаття 140 Крим,інального кодексу України такі дії кваліфікує як невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, і передбачає межі відповідальності від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від двох до п’яти років до позбавлення волі терміном від двох до трьох років.
Варто зазначити, що випадки притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності, а тим більше винесення щодо них обвинувального вироку в Україні є порівняно нечастими, адже обвинувальному вироку передує обов’язкове доведення вини медичного працівника, що включає проведення необхідних експертиз.
Вираховуючи компенсацію, Ви повинні мати на руках не тільки епікриз, який на вашу думку є невірним, а й чеки вартості лікування! І навіть це Вас може не довести до зали засідань суду, адже допомога юриста вкрай теж буде потрібна!
Частіше пацієнти намагаються притягнути медичного працівника до цивільно-правової відповідальності, яка передбачає відшкодування завданої шкоди.
Проте слід підкреслити, що обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад, якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.
Велика кількість позовів, які стосуються проявів медичної недбалості, виникають у зв’язку із встановленням неправильного діагнозу або пізньої діагностики медичного стану, захворювання або травми. Коли помилковий діагноз лікаря призводить до неправильного лікування, затримки або відсутністю лікування взагалі, стан пацієнта може значно погіршитися, і він навіть може померти. Західна судова практика вважає помилковим діагнозом також і відмову діагностувати. Проте помилки в діагнозі самої по собі недостатньо, щоб витримати позов щодо медичної недбалості. Все залежить від багатьох факторів: чи надав пацієнт лікарю повну та правдиву інформацію про симптоми свого захворювання та обставини, що передували їх виникненню, чи можна було взагалі діагностувати захворювання, чи були його симптоми видимими.
Додатково однією з причин встановлення невірного діагнозу є неточні лабораторні випробування, що можуть виникнути в двох випадках: діагностичне обладнання було несправним; людський фактор (наприклад, були забруднені або переплутані зразки, технік використав неправильну процедуру, результати тестів були проаналізовані неправильно тощо). В такому випадку лікар не може нести відповідальність за помилку в діагнозі. Така відповідальність покладається на того, чия професійна недбалість призвела до такої помилки.
В будь-якому випадку, обов’язок доведення вини та завдання шкоди покладається на пацієнта. Пацієнт також має довести, що помилка у діагнозі або встановлення вірного діагнозу із затримкою спричинило прогресування хвороби та значне ускладнення її подальшого лікування (наприклад, під час діагностування раку, лікування якого на пізніх стадіях є більш складним та важким, а затримка в лікуванні може й призвести в подальшому до його рецидиву).
Організм людини – це надзвичайно складний механізм. Під час встановлення кожного діагнозу медичний працівник обробляє шалену кількість інформації і також, як людина, має право на помилку, але чи не матиме помилка занадто високу ціну?»
Зауважимо, що і кримінальна відповідальність, і компенсація за неправомірні дії лікаря – то все на плечах пацієнта, можливо, саме тому у нас не поширена практика схожих справ. Люди не компетентні у цьому питанні.
Коментар людини, яка пройшла через неправдивий діагноз лікарів м. Знам’янки. Говорить громадянин Артур: « В мене нещодавно виникла стандартна ситуація, коли я звернувся до нашої лікарні. Перед новим роком я потрапив до нашої лікарні з болем у животі. Я пішов до лікарів, мене оглянули: поміряли температуру і тиск. Я поскаржився на біль у животі і був направлений до хірурга. Лікар подивився і не призначив ніяких аналізів. Це мене здивувало. Приписали декілька крапельниць, які я відвідав. Мені стало трохи легше. Вже через декілька днів після них знову почав боліти живіт. Я поїхав до лікарні у м. Кіровоград. Там мене оглянули декілька хірургів і сказали, що в мене запалення апендициту, яке вже задавнене. Через півтори години мене прооперували. Я мав змогу порівняти дві лікарні. У Кіровограді мене відразу направили на аналізи і не відпускали до тих пір, поки не визначили діагноз. А в Знам’янці я ходив по кабінетах і на крапельниці без визначеної причини хвороби. Можу назвати це лише одним словом – халатність».
Статистика України
Масштабні порушення прав пацієнтів через неякісну або невчасну медичну допомогу, професійну недбалість та брак правової культури лікарів призводять до числених смертей, інвалідностей та сотень тисяч додаткових випадків непрацездатності громадян. Так, за підрахунками експертів зі Всесвітньої організації охорони здоров’я, в Україні від лікарських помилок помирає щодня 6-7 чоловік, а втричі більше стають інвалідами. Попри це, притягнути медика або медичну установу до відповідальності доволі складно. На перешкоді стають здебільшого «корпоративні» інтереси медиків або ж недосконалість законодавчого врегулювання цього питання.
Статистика районної лікарні
68-f-4За свідченням головного лікаря Знам’янської ЦРЛ Ігоря Муравського, практика судового з’ясування неправомірних дій щодо пацієнтів у цьому медичному закладі не поширена. За останні 3 роки лише один випадок звернення пацієнта до прокуратури щодо, на думку пацієнта, неправильного надання йому медичної допомоги та лікування, став приводом для відкриття кримінального провадження проти лікарів. Але до сьогодні рішенням суду у цій справі не доведено провину жодного з лікарів, які отримали звинувачення, тому говорити про те, що у нас лікарі відповідають за свою некомпетентність, наразі не можемо. А скільки у місті та районі тих, хто вкрай незадоволений діагнозами, лікуванням?
Думка юриста
Коментувати випадки, коли звернення пацієнтів закінчуються судовими вироками – питання дуже індивідуальне, тому у площині закону ми попросили фахівця – юриста, патентного повіреного Аніту Ярину роз’яснити ситуацію:
«Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Законодавство України до основ охорони здоров’я відносить, зокрема, кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я та правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я. Винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Слід окремо зазначити, що лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності. Кримінальний кодекс України містить цілу низку норм, які стосуються прямо або опосередковано так званої «лікарської помилки». Варто одразу підкреслити, що чинне законодавство України не містить такого поняття як «лікарська помилка», і про необхідність його введення йдуть постійні суперечки.
У випадку, якщо лікар поставив пацієнту невірний діагноз і це спричинило тяжкі наслідки для хворого, стаття 140 Крим,інального кодексу України такі дії кваліфікує як невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, і передбачає межі відповідальності від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від двох до п’яти років до позбавлення волі терміном від двох до трьох років.
Варто зазначити, що випадки притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності, а тим більше винесення щодо них обвинувального вироку в Україні є порівняно нечастими, адже обвинувальному вироку передує обов’язкове доведення вини медичного працівника, що включає проведення необхідних експертиз.
Вираховуючи компенсацію, Ви повинні мати на руках не тільки епікриз, який на вашу думку є невірним, а й чеки вартості лікування! І навіть це Вас може не довести до зали засідань суду, адже допомога юриста вкрай теж буде потрібна!
Частіше пацієнти намагаються притягнути медичного працівника до цивільно-правової відповідальності, яка передбачає відшкодування завданої шкоди.
Проте слід підкреслити, що обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад, якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.
Велика кількість позовів, які стосуються проявів медичної недбалості, виникають у зв’язку із встановленням неправильного діагнозу або пізньої діагностики медичного стану, захворювання або травми. Коли помилковий діагноз лікаря призводить до неправильного лікування, затримки або відсутністю лікування взагалі, стан пацієнта може значно погіршитися, і він навіть може померти. Західна судова практика вважає помилковим діагнозом також і відмову діагностувати. Проте помилки в діагнозі самої по собі недостатньо, щоб витримати позов щодо медичної недбалості. Все залежить від багатьох факторів: чи надав пацієнт лікарю повну та правдиву інформацію про симптоми свого захворювання та обставини, що передували їх виникненню, чи можна було взагалі діагностувати захворювання, чи були його симптоми видимими.
Додатково однією з причин встановлення невірного діагнозу є неточні лабораторні випробування, що можуть виникнути в двох випадках: діагностичне обладнання було несправним; людський фактор (наприклад, були забруднені або переплутані зразки, технік використав неправильну процедуру, результати тестів були проаналізовані неправильно тощо). В такому випадку лікар не може нести відповідальність за помилку в діагнозі. Така відповідальність покладається на того, чия професійна недбалість призвела до такої помилки.
В будь-якому випадку, обов’язок доведення вини та завдання шкоди покладається на пацієнта. Пацієнт також має довести, що помилка у діагнозі або встановлення вірного діагнозу із затримкою спричинило прогресування хвороби та значне ускладнення її подальшого лікування (наприклад, під час діагностування раку, лікування якого на пізніх стадіях є більш складним та важким, а затримка в лікуванні може й призвести в подальшому до його рецидиву).
Організм людини – це надзвичайно складний механізм. Під час встановлення кожного діагнозу медичний працівник обробляє шалену кількість інформації і також, як людина, має право на помилку, але чи не матиме помилка занадто високу ціну?»
Зауважимо, що і кримінальна відповідальність, і компенсація за неправомірні дії лікаря – то все на плечах пацієнта, можливо, саме тому у нас не поширена практика схожих справ. Люди не компетентні у цьому питанні.
