Анна Чижова: «З радістю спілкуюся та надаю підтримку»
- 14 лютого 2020, 13:56
У Анни Чижової і батьки, і діди, і прадіди із села Зибкового Онуфріївського району. Жінка має великий трудовий стаж — 37 років, але на пенсії не відпочиває, а очолює сільську ветеранську організацію. Як стверджують односельці, без Анни Григорівни у селі не обходиться жоден захід, де треба послуги кухаря, бо смачнішого борщу, мабуть, ніхто й не варить.
— За освітою я економіст, закінчила спочатку Верхньодніпровський технікум (з відзнакою), а згодом і економічний факультет Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, — розповідає жінка.
— Робота завжди була пов’язана з людьми: серед іншого три роки була секретарем парткому місцевого колгоспу «Шлях жовтня», ця посада була визначена за сумісництвом як заступник голови колгоспу. А з 2000 року два роки працювала і головою колгоспу. Ветеранську організацію села очолюю більше десяти років, тісно співпрацюючи із сільським головою Іваном Глінкіним. В організації перебувають усі, хто досяг пенсійного віку, а це більше двохсот осіб, яких я, звісно, знаю особисто, звертаюся на ім’я та по-батькові і знаю дату народження, хіба що на один рік помилюся. Коли у 1980 році я розпочинала працювати парторгом, у нас було 112 учасників війни, зараз живе лише один — учасник бойових дій, 98-річний Матвій Набойщиков.
Наша організація діє не для фінансової допомоги, а для спілкування та підтримки. Ми проводимо святкові програми до 9 Травня, 8 Березня, на які усі із задоволенням приходять, їздимо на заходи, що відбуваються в районному центрі. В організації зустрічей і поїздок нам допомагає сільська рада. Також допомагаємо пенсіонерам у житейських питаннях, як то організувати день народження або допомогти у похованні близьких чи рідних.
Завжди була активною, але мені у вересні цього року вже сімдесят, і відчуваю, що запал та енергія вже не ті. Давно до себе кличуть дівчата з вокального колективу «Забава» сільського Будинку культури, але після того, як помер чоловік, все ніяк не наважуся прийняти запрошення. Що стосується куховарства, то з 2005 року, відколи вийшла на пенсію, щороку до сільського храмового свята — Покрови Богородиці — готую храмовий обід. У приготуванні їжі я принципова і дотримуюся того правила, що допомагати мають усі, але до страви доступ маю лише я, бо несу за її приготування відповідальність, адже обсяг приготованого вимірюється десятками літрів. Дома теж люблю готувати, особливо коли з’їжджаються діти й онуки.
Тетяна Юганова
— Робота завжди була пов’язана з людьми: серед іншого три роки була секретарем парткому місцевого колгоспу «Шлях жовтня», ця посада була визначена за сумісництвом як заступник голови колгоспу. А з 2000 року два роки працювала і головою колгоспу. Ветеранську організацію села очолюю більше десяти років, тісно співпрацюючи із сільським головою Іваном Глінкіним. В організації перебувають усі, хто досяг пенсійного віку, а це більше двохсот осіб, яких я, звісно, знаю особисто, звертаюся на ім’я та по-батькові і знаю дату народження, хіба що на один рік помилюся. Коли у 1980 році я розпочинала працювати парторгом, у нас було 112 учасників війни, зараз живе лише один — учасник бойових дій, 98-річний Матвій Набойщиков.
Наша організація діє не для фінансової допомоги, а для спілкування та підтримки. Ми проводимо святкові програми до 9 Травня, 8 Березня, на які усі із задоволенням приходять, їздимо на заходи, що відбуваються в районному центрі. В організації зустрічей і поїздок нам допомагає сільська рада. Також допомагаємо пенсіонерам у житейських питаннях, як то організувати день народження або допомогти у похованні близьких чи рідних.
Завжди була активною, але мені у вересні цього року вже сімдесят, і відчуваю, що запал та енергія вже не ті. Давно до себе кличуть дівчата з вокального колективу «Забава» сільського Будинку культури, але після того, як помер чоловік, все ніяк не наважуся прийняти запрошення. Що стосується куховарства, то з 2005 року, відколи вийшла на пенсію, щороку до сільського храмового свята — Покрови Богородиці — готую храмовий обід. У приготуванні їжі я принципова і дотримуюся того правила, що допомагати мають усі, але до страви доступ маю лише я, бо несу за її приготування відповідальність, адже обсяг приготованого вимірюється десятками літрів. Дома теж люблю готувати, особливо коли з’їжджаються діти й онуки.
Тетяна Юганова