Знам’янський район
Суспільство

Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла

Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Художник Василь Ребедайло займає активну громадянську позицію — є активним членом виконкому Трепівської сільської ради Знам’янського району, навіть за радянських часів та за часів перебудови обстоював ідею незалежності України, поділяючи погляди В’ячеслава Чорновола, Левка Лук’яненка, є поборником української держави і зараз. Створив багато картин, за його проектом у Трепівці збудували церкву, утім найголовнішим проектом у своєму житті вважає навчання живопису своїх вихованців, які відвідують студію образотворчого і прикладного мистецтва Знам’янського районного центру дитячої та юнацької творчості.
Так, цього року чотири вихованці студії брали участь і стали переможцями обласних та всеукраїнських конкурсів, тому були відзначені серед інших у рамках районного «Золотого олімпу». Юна художниця Оксана Коваль минулого року посіла перше місце у районному конкурсі «Людина й ліс» і цього року теж стала першою та перемогла в його обласному етапі. Дівчинка вважає, що запорукою її успіху є те, що вона дослухається порад свого наставника. Олександр Бородатий, який займається у Василя Ребедайла п’ять років, був призером районного конкурсу «Людина й ліс» чотири роки поспіль і два роки тому був другим на його обласному етапі: «Спочатку я малював, а коли з’явився гончарний круг, займаюся ще й ліпленням. Зі своєю майбутньою професією мистецтво не пов’язую — воно для душі, а планую стати програмістом». Восьмирічна Ліза Куліш відвідує студію два роки: «Я приходжу у майстерню, щоб навчитися малювати, адже хочу стати художницею».
Родом я з Волині, із села Лисняків поблизу
Любомля,
— розповідає Василь Іванович.
Життя багато кидало нашу родину. Тільки закінчилася війна, батько поїхав у Дніпродзержинськ відбудовувати заводи, бо закінчив курси муляра-тинькувальника, туди ж забрав і маму з дітьми. Сім’я була велика: 11 рідних дітей і одна прийомна. У місті з такою сім’єю важко було прожити, батько не боявся роботи, тому ми поїхали до Миколаївської області, а звідти — у 1961 році переїхали у Володимирівку Знам’янського району, де я вже закінчував школу, де й залишилися до останнього жити батьки.

Мій талант художника розкривався… на вікні, коли я сидів малим і малював. Здібність помітила моя сім’я, а найбільше — тітка, яка жила з нами і була тринадцятою особою у нашій хаті, вона купила мені акварельні фарби й альбомчик. Моя перша робота — як дід з бабою рвуть ріпку. А коли мені було п’ять років, батько продав телицю і, придбавши усе необхідне, купив мені маленький дитячий баянчик, і я був такий щасливий! А вже на Знам’янщині я почув, як хтось грає на гармошці (а у мене такий характер: якщо я щось вирішив, то розіб’юся, а свого досягну), і я вирішив, що я ту гармошку куплю. Улітку я, шестикласник, працював у колгоспі, заробив 30 карбованців і купив її! Самостійно опанував гру, сидів на призьбі і грав, а сусіди виходили з хат і слухали, а згодом старші хлопці стали мене запрошувати грати на танцях у клубі. Я дуже любив танцювати, але танцювати не вмію, бо мені не було коли вчитися: я увесь час грав! А ще коли у клубі складалася якась напружена ситуація або були якісь грубощі по відношенню до мене, я спокійно вставав, складав гармошку й одразу усі претензії знімалися. Люблю музику і зараз: коли сумно, беру інструмент і граю.

Отож, у Трепівку я приїхав у грудні 1968 року, куди мене направили на роботу директором Будинку культури. Тут познайомився
з майбутньою дружиною — Лідією Григорівною, вчителькою, яка теж закінчила Кіровоградську студію образотворчого мистецтва. На той час освіта не вимагалася, а я грав в театрі і музикував на баяні та акордеоні, тому й прийняли на роботу. А вже коли працював, то вступив до Школи керівників художньої самодіяльності, після закінчення якої я перейшов працювати у колгосп художником-оформлювачем, де працював аж до його розпаду. Паралельно з роботою навчався у Московському університеті мистецтв на факультеті живопису і графіки, який закінчив з відзнакою, як і перед тим — курси керівників художньої самодіяльності у тодішньому Кіровограді у відділі художників-
оформлювачів. Саме курси відкрили мені можливість працювати художником, адже до цього я не мав жодного зв’язку з митцями і варився у власному соку. Там я познайомився зі своїми педагогами: Федоровим, Волоховим, Риженком, вони оцінили мої здібності і надихнули на творчість. З тих пір я брав участь в усіх виставках, переважно всесоюзних, де посідав призові місця. Коли у 1996 році припинив існування колгосп, я змінив декілька робіт, зокрема робив ремонти.

Згодом, у 2006 році, мене запросили у Знам’янський районний центр дитячої та юнацької творчості, де на базі Трепівської школи працюю дотепер керівником студії образотворчого і прикладного мистецтва, а минулого року я відкрив ще й гурток гончарства. Гончарству навчився років два тому (і продовжую вчитися) сам і вчу дітей. Власноруч змайстрував гончарний круг. До станка стоїть черга, часто із дівчат. Ми створюємо досить гарні речі, свої вироби діти продають на сільському та шкільних ярмарках і заробляють кошти, витрачаючи потім їх за спільним рішенням, але для того, щоб робити повноцінні вироби, нам не вистачає муфельної печі. Малюємо переважно у стилі Петриківського розпису, бо, по-перше, він мені і сам цікавий (теж самотужки опанував його, бо намагаюся нічого не копіювати — можу почитати, подивитися й на основі цього виробити своє), а по-друге, народна творчість простіша у техніці виконання, бо ж до студії приходять усі, хто хоче малювати, з більшими чи меншими задатками, і Петриківка допомагає досить швидко цьому навчитися. Звісно, ми з дітьми були у селі Петриківці на Дніпропетровщині і пройшли майстер-клас у тамтешніх майстрів.

Наші заняття проходять в окремій майстерні, де діти збираються після уроків, а о п’ятнадцятій їх розвозить по селам району шкільний автобус. Зараз студію відвідують від 10 до 15 вихованців. Знаю, що батьки не заставляють їх ходити, але є такі, що контролюють. Точно можу сказати, що там, де батьки зацікавлені, там і успіхи дитина має більші. Моя особиста задача як викладача — прищепити дітям любов до мистецтва і розвивати фантазію та уяву. Бо усі художниками не будуть, але проявити свою творчість під силу кожному. Приємно, коли приходять випускники і дякують за навчання, яке допомогло в житті якщо не прямо, то опосередковано. У мене є два учні, які пішли шляхом мистецтва і досягли значних успіхів. Це один із перших вихованців Микола Євтушенко із сусідньої Казарні, який займається живописом, а також ліпить оригінальні роботи, та Леонід Тригубенко, який нині живе у Кропивницькому, щоправда творчістю тепер не займається.

Я тримаю зв’язок з художниками з Кропивницького, Знам’янки, Олександрії, завжди радий новим запрошенням, щоб показати свої роботи та роботи своїх вихованців, для цього ж ми їх і створюємо. Мені пропонували вступити до Національної спілки майстрів народного мистецтва України, але зараз це мені вже не цікаво. Багато моїх робіт — у студії, а ще більше — вдома у майстерні. Картин не рахував, але думаю, що тільки у майстерні їх створено більше ста. На полотнах можна побачити історію краю: Саблино-Знам’янський цукровий завод у Володимирівці, від якого вже нічого не залишилося; також мене цікавлять і вічні теми: що таке любов? чи безкінечне життя? На кожну картину часу йде по-різному: одну можна створить за пару днів, а іншу можна все життя писати. Картина може декілька років стояти, а тоді я повертаюся до неї і щось допрацьовую. Нічого дивного —Карл Брюллов над «Останнім днем Помпеї» працював 6 років, а да Вінчі над «Моною Лізою» — усе життя.

Мистецтво приносить мені і фінансову складову — я продаю свої роботи, але це не самоціль, не йду за грішми, а творю від душі. Зараз в основному працюю на замовлення, роботу із запитами взяв на себе мій син, який живе у місті Дніпрі. Замовляють в основному пейзажі, в Ізраїль, Лівію поїхали українські краєвиди. До речі, хоч син і медик, але він теж пише картини, навіть створив розпис на стіні рідної Дніпропетровської медакадемії. Я теж з молодості цікавився монументальним живописом, розписав стіни адмінбудівлі, стіни шкільної їдальні, а під час літніх канікул разом з дітьми оформив клас початкової школи. Писав і пишу ікони, за моїми ескізами і проектом у центрі Трепівки звели церкву, так що залишу по собі пам’ять. А моя найбільша масштабна робота — це мої вихованці, вже 12 років з ними працюю. Зараз дивуюся, чому думка про викладання не прийшла мені раніше, це ж так чудово! Задумів у мене дуже багато, хочу творити, творити і творити!

Задумів багато, а часу залишилося мало. Я не боюся смерті, я боюся не встигнути те, що я задумав. Тому радий, що моя онука Катерина теж малює (хоч вступила у медичний, як і син), і вона запевнила мене, що відкриє галерею, де розмістить усі мої роботи, так що я тепер спокійний.

Я завжди обстоював і обстоюю національну позицію: люблю Україну, рідну мову. Своїм учням прямо це не говорю, не нав’язую — це не моя компетенція, але наводжу різні приклади і направляю їх своїми роботами. Звідки така любов до усього українського? Перед сном моя мама читала молитву, а батько щовечора читав книги: «Катерину» Шевченка, «Тараса Бульбу» Гоголя. На покутті у нас висіла ікона, а поруч — портрет Шевченка. Ось яке було ставлення до культури: я змалку чув українські твори, змалку виховувався у повазі до країни та її людей. Вірю, що й мої творчі роботи та моя праця приносять користь нашій Україні.


Тетяна Юганова
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла
Найголовніший проект життя художника Василя Ребедайла

Календар

«    Вересень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30