Олександрівський район
Суспільство

Мініфольклорна експедиція із «Зеленим бором»

Мініфольклорна експедиція із «Зеленим бором»
Учасниці фольклорного колективу «Зелений бір» села Бірок Олександрівського району розповіли нам про свою творчість, потім у яскравих костюмах, які створили власноруч, довго шикувалися на імпровізованій сцені — «щоб було красиво» та виконали старовинну українську пісню «Ой на горі орел кряче», а потім полилася пісня за піснею.
Бірківським сільським клубом-бібліотекою, що знаходиться у тій частині села, яке раніше називалося Першими Бірками, завідує Ольга Самкова, яка родом із Бірок і працює у цьому закладі культури вже 30-й рік. Накопичує папку, у якій історія колективу у фото і грамотах, хоча добре пам’ятає кожен виступ і подію. «Наша завідувачка — працівниця від Бога — усі паркани, тини, клумби, пеньки-лави навколо клубу зроблені її руками, — наперебій розповідають учасниці «Зеленого бору», — і ми від неї заряджаємося: вирішили Старий Новий рік проводити — то мороз не зупинив: розгребли сніг, встановили лави, а вже весною їх пофарбували».

На другий рік моєї роботи — у 1990 році у мене зорганізувався фольклорний колектив «Зелений бір» із родичок і хороших подруг, — згадує Ольга Олексіївна. З тих пір щонеділі о 10-й ми зустрічаємося у клубі: у нас неділя — наче робочий день. Дуже рідко, коли скасовуємо репетицію, а перед концертом то можемо й три рази на тиждень зустрічатися. Узимку у нас тепло: є буржуйка, я нарубаю дров, натоплю, поставлю чай — співаємо. Коли у піст перед Новим роком не репетируємо, бо сніг і холодно, то через декілька днів товаришки починають телефонувати: а коли приходити, бо вже скучили. І це мені сигнал, що слід відновлювати репетиції. Ми співаємо і пісні сучасних авторів — слідкуємо за новинками: дивимося програму «Фолк мюзик», записуємо слова, але у нас фольклорний колектив, тож у нашому репертуарі переважно старовинні пісні. Багато пісень принесла кожна з нас, багато пісень приносили нам односельці. Деякі пісні, які ми співаємо, співають, наприклад, і у Вищих Верещаках, тож складно зрозуміти, чи це пісня саме з нашого села, саме наша. Народні
пісні співаємо акапела й під баян, на якому нам акомпанує Олександр Шаповал з Олександрівки, з яким ми працюємо вже сім років.


Звісно, за 30 років склад колективу змінювався. На жаль, на сьогодні багато учасниць відійшло у вічність. Один час нас було і 12, а на сьогодні нас восьмеро: я, Ольга Олексіївна Самкова, а також Катерина Федосіївна Береза, Надія Федорівна Щербак (солістки) та Ольга Харлампіївна Лисенко (яка ще й грає на бубоні) — «першопрохідці», ті які були одними з перших у колективі. Згодом приєдналася Анна Петрівна Донець, Надія Миколаївна Дерев’янко, Людмила Яківна Тюхтій — це бірківчанки, а Віра Мусіївна Зайченко, якій 82 роки, їздить до нас електричкою із сусідніх Косарів Черкаської області, майже не пропускаючи репетиції. Вона не тільки має унікальний голос, а й поповнює наш репертуар: привозить нам нові пісні. Так що для того, хто хоче співати, перешкод немає: завжди знайдеться і час, і можливість. Але можу сказати з досвіду: будь-хто в колективі співати не зможе. Бо це має бути одночасно і талановита людина, і така, хто любить українську народну пісню, і взагалі любить пісню.

Є у нас гумористки: колись це була Катерина Власівна Даниленко, яка через поважний вік і стан здоров’я вже, на жаль, не ходить до нас, а тепер це Анна Донець, яка сама складає і читає гуморески. Раніше окрім співу ставили багато сценок з нашого життя, які самі й складали. З концертами їздили у Косарі, на ярмарки у Кропивницький, на «Вересневі самоцвіти» на «Хутір Надію», звісно, на районні свята, навіть записувалися на радіо. Але ми не народний, а аматорський колектив, тож не можемо сказати, що ми дуже часто десь бували, але землякам — жителям Стримівки, Бовтишки, Михайлівки, Бандурового, Розумівки, куди нас запрошували, думаємо, приносили радість. Для односельчан проводили і свято вареника, і свято борщу, розважали на новорічно-різдвяні свята. Для виступів маємо три комплекти костюмів. Найперші ми власноруч кожна сама собі вишивали гладдю, та й тепер любимо вигадувати оздобу.

У мене співала мама, часто розповідала мені, що коли ходила дівувати, то на кожній вулиці у Бірках грали музи́ки і скрізь співали, тож і вона усі пісні знала. Дід теж співав, але тоді я була ще дуже молода і ніяких пісень від нього не запам’ятала. Але безпосередньо за народну українську пісню я вдячна саме учасницям свого колективу, адже я виросла на мелодіях Алли Пугачової, Софії Ротару, а тепер безмежно люблю народну творчість. У мене співає онука, але поки що теж сучасні пісні.

Ганна Донець: – Я народилася на Черкащині, з роду художників і музикантів. Співаю давно, виступала у складі різних колективів, у «Зеленому борі» вже вісім років. Моя родина співоча. Часто співаємо з донькою Валентиною, яка за освітою музикант, коли вона приїздить до мене в гості з Богданівки Знам’янського району. Ще, як говорила вже Ольга Олексіївна, я пишу гуморески, маю вже видану збірку.

Людмила Тюхтій: — У колективі порівняно недавно: трохи більше року. Таких пісень, які співають мої колежанки по сцені, ніколи не чула, але пісні мені подобаються, я охоче їх виконую. У селі живу близько тридцяти років, переїхала сюди з Олександрівки разом з чоловіком, на жаль, нині вже покійним. А сама родом з Кубані, мій батько нащадок козаків і дуже красиво співав.

Надія Щербак: — Я корінна бірківчанка, співаю з дитинства. Усі пісні здебільшого брала від своєї бабусі, бо мама моя працювала
на залізниці, де часто їй випадали і нічні зміни, а я сиджу маленькою на печі, співає тітка і бабуся — ті пісні й запам’ятала. Бачу, що моя правнучка співатиме, адже знає вже окремі пісні і співає зі мною.


Катерина Береза: — З 1968 до 1970 року включно працювала завідувачкою клубу у Бірках. Спочатку не дуже співала, «голос прорізався» досить пізно, він у мене від моєї тітки, а ми ж — ковальського роду. Маю хобі — вишивку: мої роботи представлені і в районі, і в нашому селі.

Ольга Лисенко: — Я родом з Черкаської області, зі школи любила і танцювати, і співати. У мене гарно співала мама — першим
голосом — так легко. А тато грав на бубоні на весіллях. Після його смерті бубон залишився мені. Спочатку я тільки співала, а дівчата мене умовили грати на ньому. Спочатку соромилася, а тепер наче звикла.


Надія Дерев’янко: — Я із сусідньої Стримівки. Навчалася у школі-інтернаті, де навчилася й співати. Ходила в хор, співала в дуеті. Моя онука під час навчання в училищі посідала перші місця зі співу, співає й донька.

Ольго Олексіївно, Ви кажете, що автентичні пісні відходять у минуле — молодь
не поспішає їх підхоплювати. Усе так песимістично? Жодної зацікавленості?


На жаль, так. На нашу думку, при всій повазі, але багато українських пісень дуже журливі. Коли ми готували раніше концертні
програми, то там був великий блок українських народних пісень. І люди старшого покоління охоче їх слухали. Сьогодні людей того покоління вже немає, а нинішні слухачі не дуже радіють таким пісням. Тому журливі виводимо з репертуару, а співаємо «веселенькі». Оце поки ми живі, поки фольклор і живе. Скільки запрошуємо до себе молодь передати естафету — ніхто не хоче, як не умовляли. Хоча до нас у клуб приходять діти, готують вірші до святкових програм, але співати не вчаться.


Ольга Лисенко: — Але ми не здамося! Хоч і ноги болять, але все одно приходитимемо на репетиції і будемо співати!

Редакція «Вісника Кіровоградщини» підтримує таку пісенно-бойову позицію талановитих бірківчанок. І нехай сучасні пісні живуть у колективі паралельно з автентичними. Бо, ось до прикладу, українська співачка Катя Chilly, яка зачаровує слухачів етнічним матеріалом
у своєму виконанні, має в репертуарі пісню «Бантик», яка є й у репертуарі фольклорного колективу «Зелений бір». А кожна поп-зірка ні-ні та й включить до репертуару якусь народну пісню. Так що відмовлятися від обраного шляху, який до душі, не варто.

Свого часу завідувач сектору фольклору й етнографії обласного центру народної творчості Василь Селін уклав буклет з розповіддю про «Зелений бір», ілюстровану фотографіями, та присвятив їм такі рядки:

І будуть жити Перші Бірки,
І жити будуть до тих пір,
Поки лунає в серці пісня
І співа «Зелений бір».


Тетяна Юганова

Календар

«    Серпень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031