«Скорботна свічка пам’яті святої»
- 19 квітня 2019, 10:06
Мітинг «Скорботна свічка пам’яті святої» відбувся 11 квітня на місці колишнього концентраційного табору в селищі Павлиші Онуфріївського району. У мітингу взяли участь вихованці НВК «Павлиська ЗШ І-ІІІ ст. — ліцей ім.В.О. Сухомлинського», директорка цього закладу Валентина Деркач та вчителі школи, голова Павлиської селищної ради Ірина Антонова та працівники селищної ради, працівники філії «Верес», на території якої знаходиться меморіальний комплекс, голова ветеранської організації селища Микола Литвинченко, голова районної ради Тетяна Уткіна, жителі селища.
Ведучі мітингу розповіли, що у фашистській Німеччині діяло 14033 таборів смерті, 506 гетто і 2071 в’язниця. Розповіли про жахіття таборів, про труби крематоріїв, з яких цілодобово йшов чорний дим, про те, що з 18 мільйонів людей, привезених до Німеччини, 11 мільйонів загинули. У березні 1945 року у найбільшому фашистському концтаборі Бухенвальді спалахнуло повстання. Повстанці захопили табір — і охорона втекла. 11 квітня в’язнів звільнили американські війська. Ця дата і стала Міжнародним днем визволення в’язнів фашистських концтаборів.
Діяв концтабір і на території Онуфріївського району — у селищі Павлиші, на території колишньої МТС (моторно-тракторної станції) з вересня 1941 по листопад 1943 року. Табір охороняли кулеметні вишки. За колючим дротом могли знаходитися до 7 тисяч осіб. Але були дні, у які табір налічував до 17 тисяч полонених. Велика проблема була з їжею та водою — щодня від голоду та спраги помирали сотні людей.
У листопаді 1941 року пішов дощ. Полонені промокли, багато з них не мали одягу. Уночі ударив мороз. В’язні прорвали колючий дріт — і двом тисячам людей вдалося втекти. 400 в’язнів загинули. Режим табору після втечі став ще жорстокішим: за найменші провини розстрілювали. Загалом за час існування табору було розстріляно 3,5 тисяч осіб.
На мітингу житель Павлиша Іван Охріменко прочитав вірш про ті жорстокі часи. Присутні запалили свічку пам’яті і до меморіального комплексу поклали квіти та вінки. (Автор комплексу — художник-скульптор Віталій Семенович Гулий (нині покійний). Вдячні жителі Павлиша хочуть, щоб на комплексі з’явилася табличка з даними про автора). Мітинг проводять щороку, адже він має велике виховне значення для підростаючого покоління.
Владислав Овчаренко
Діяв концтабір і на території Онуфріївського району — у селищі Павлиші, на території колишньої МТС (моторно-тракторної станції) з вересня 1941 по листопад 1943 року. Табір охороняли кулеметні вишки. За колючим дротом могли знаходитися до 7 тисяч осіб. Але були дні, у які табір налічував до 17 тисяч полонених. Велика проблема була з їжею та водою — щодня від голоду та спраги помирали сотні людей.
У листопаді 1941 року пішов дощ. Полонені промокли, багато з них не мали одягу. Уночі ударив мороз. В’язні прорвали колючий дріт — і двом тисячам людей вдалося втекти. 400 в’язнів загинули. Режим табору після втечі став ще жорстокішим: за найменші провини розстрілювали. Загалом за час існування табору було розстріляно 3,5 тисяч осіб.
На мітингу житель Павлиша Іван Охріменко прочитав вірш про ті жорстокі часи. Присутні запалили свічку пам’яті і до меморіального комплексу поклали квіти та вінки. (Автор комплексу — художник-скульптор Віталій Семенович Гулий (нині покійний). Вдячні жителі Павлиша хочуть, щоб на комплексі з’явилася табличка з даними про автора). Мітинг проводять щороку, адже він має велике виховне значення для підростаючого покоління.
Владислав Овчаренко
