25 січня йому б виповнилося 80 років, а він прожив неповних 43. «Є дати, говорити про які спокійно неможливо. Вони тривожать нашу пам’ять…» — з цих слів починається згадка про 25 січня 1938 року, день народження Володимира Висоцького.

Мне есть, что спеть,
представ перед Всевышним,
Мне есть чем оправдаться
перед ним.

Творчість Володимира Висоцького настільки багатогранна, що ніби не було і мірила, щоб її виміряти. Актор з понад 20-ма ролями в театрі, він написав понад 600 поезій, сьогодні інтерес становлять і його щоденники, його проза, зокрема «Роман про дівчат». Ще більше він відомий як співак, і не тільки у країнах колишнього Радянського Союзу, а й далеко за його межами.

Правду у словах і піснях Висоцького того дня доносили глядачу відомі виконавці Знам’янки. Так, Олександр Муленко заспівав «Он не вернулся из боя» та «Последний вагон», а Олександр Безай — «Песню о погибшем летчике», «Здесь лапы у елей», Наталія Залевська — «Я несла свою беду».

Он не допел, не досказал всего,
Что было пульсом и в душе звучало.
И серце отказало от того,
Что слишком долго отдыха не знало.

Багато років поспіль учасником вечорів пам’яті Володимира Семеновича є Віктор Щербаков, котрий не просто любить і цінує пісні цього автора, він їх виконує. Саме тому під акомпанемент гітари лунали «Песня о звездах», «Притча о правде и лжи», «Банька по-белому» та інші.

Висоцький — це не просто пісня, це позиція людини у цьому непростому світі…