Онуфріївський район
Суспільство

Усе життя з любов’ю до землі

Усе життя  з любов’ю до землі
«Вісник Кіровоградщини» продовжує розповідати про сільгоспвиробників Кіровоградщини.
У далекому 1952 році, в Онуфріївці, на Новоселівці, в сім’ї Олександра Дмитровича Верби та його дружини Олександри Артемівни народився хлопчик, якого назвали на честь батьків Олександром. У великій і дружній сім’ї маленький Сашко був п’ятою дитиною.
Батьки працювали механізаторами на машинно-тракторній станції, обробляючи колгоспні поля, бо на той час своєї техніки в колгоспах не було. Після народження сина мама залишила роботу і стала домогосподаркою, а батька сім’я практично не бачила: Олександр Дмитрович славився як найкращий комбайнер, тому практично цілодобово працював у полі або ремонтував техніку.

Жила сім’я досить бідно: грошей тоді не платили, за зароблені трудодні давали пшеницю. Щоб мати хоч якусь копійчину, частину зерна продавали, а на отримані кошти купували тканину, книжки та зошити для школярів. Тримали господарство: корову, свиней, кролів, птицю. Як і в інших сім’ях, часто молодші доношували одяг та взуття за старшими, тому поводилися усі з речами акуратно.

У школі найулюбленішим для Олександра стало трудове виховання, під час нього хлопець із задоволенням їздив на шкільному тракторі МТЗ-5 по шкільному подвір’ю. Під час канікул пас корів, працював на цегельному заводі. Після закінчення школи навчався в Кіровоградській школі майстрів на факультеті сільськогосподарського будівництва. З 1971 по 1973 рік відслужив в армії в тодішній Чехословакії. По закінченні служби вступив до Полтавського будівельно-інженерного інституту. Оскільки батьки не могли допомагати студенту матеріально, доводилося самому підробляти. Так, під час літніх канікул працював у трудових загонах.

Закохався в найгарнішу дівчину курсу Лесю і в 1977 році з нею одружився. Молода сім’я повернулася в Онуфріївку і працювала на будівництві, створюючи нові об’єкти в районі. У молодого подружжя народилося доньки Наташа і Оксана.

Одного дня Олександру Вербі запропонували перейти на роботу до районного відділу внутрішніх справ. Довгий час працював у відділі боротьби з крадіями соціалістичної власності. За час служби неодноразово був нагороджений грамотами, а в 1991 році медаллю «За бездоганну службу». На пенсію пішов підполковником. Здавалося б: радій заслуженому відпочинку, рости онуків, але це не про Олександра Олександровича. Любов до землі, привита з молоком матері, не дала чоловікові спокою. Колгоспи в ті роки руйнувалися, поля заростали бур’янами, техніку розкомплектовували та різали на метал. Землю розпаювали, але люди не могли самотужки її обробляти.
Вирішив Олександр Олександрович брати паї в оренду. Робота розпочалася з технічного парку. У ті часи напівзруйновані трактори та комбайни можна було купити за безцінь. Довелося самому сідати за кермо. Усі виручені за реалізацію зерна кошти вкладалися в закупівлю нової техніки. Для її розміщення викупив територію колишнього гаража колгоспу імені Щорса. Довелося капітально ремонтувати вцілілі приміщення, будувати нові.

Згодом життя підказало, що вирощувати зерно недостатньо, з’явилася свиноферма, ферма з вирощування овець. А ще узяв в оренду Калінінський став і почав розводити рибу.

Роками напроти школи пустувало приміщення кафе «Світанок». Будівля знаходилася в жахливому стані: протікала стеля, були вибиті шибки. Викупив, відновив, тут у пригоді стала будівельна професія. Зараз відновлене кафе «Світанок» справедливо вважається одним з найкращих в районі.

М’ясо та рибу фермер Верба реалізує у власному магазині, що розташований поруч зі «Світанком». За відсутності посередників з їх немаленькими націнками ціни у магазині досить приємні. Продукти екологічно чисті, товар підвозиться майже щодня, тому у магазині завжди черга. Допомагають торгувати доньки. Велику частину роботи виконує зять Віталій, але левова частина лежить на плечах Олександра Олександровича.

Часто доводиться вночі виїжджати на поля, ганяти браконьєрів на ставку, але найбільше хвилює фермера невпевненість у завтрашньому дні. Адже можна внести добрива в ґрунт після збирання врожаю, готуючи землю до наступного року, а землю відберуть, такі випадки вже були.

Так у постійних турботах пролітають роки і залишають після себе тільки срібло на скронях. От уже й 65 років на порозі.
18 листопада у Олександра Верби не замовкатиме телефон — будуть вітати близькі, рідні, друзі та колеги. Знаємо, що у роду ювіляра були люди, які святкували столітній ювілей, тож нехай і він продовжує цю традицію.
Хай життя буде щедрим до життєлюба!

Календар

«    Лютий 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930