Позивний «Волонтер» дають не кожному!
- 27 липня 2017, 13:01
29-річний В’ячеслав Астаф’єв — мешканець міста Ладижин Вінницької області — віднедавна має родину у Світловодську: 28-річну дружину Тетяну та двох її дітей — сина 6 років і доньку, якій ще не виповнилося і двох років. Для того, щоб одружитися, В’ячеслав — солдат зенітно-ракетного дивізіону 59-ої бригади, який служить за контрактом у Збройних силах України з січня 2017 року, отримав 10-денну відпустку. 21 липня відбулася весільна церемонія. Приїхали батьки В’ячеслава, зібралися рідні й близькі Тетяни. Історія знайомства через Інтернет, що переросла у кохання, варта окремої публікації. Зараз же скажемо лише те, що вони щасливі й прагнуть творити добро для інших людей.
Тетяна — волонтер у громадській організації
«Яворина», В’ячеслав отримав від побратимів позивний «Волонтер», бо ні на хвилинку не забуває про проблеми, які виникають у дивізіоні. Так сталося, що комп’ютерна техніка вийшла з ладу. Тож батьки передали його власний принтер з Вінничини. Треба було відшукати ноутбук, щоб документи вчасно виписували офіцери і роздруковували їх. Разом з дружиною він звернувся за допомогою до приймальні народного депутата України Олеся Довгого у Світловодську. Проблему було вирішено Благодійним Фондом Олеся
Довгого «Можемо разом», і помічник народного депутата Анна Трубаченко вручила дуже задоволеному В’ячеславу потрібну техніку.
Ми спитали у бійця, чи буває йому страшно на передовій. Він, не вагаючись, відповів, що страшно всім, бо боротьба йде не на життя — на смерть. Тепер його відповідальність значно зросла, за спиною — велика родина, є й старший син шести років від першого шлюбу. Але чоловік має певний досвід строкової служби у 2008-2009 роках, тож новачком його не варто називати. Крім того, служба у нього специфічна — виїхали на позиції, відстрілялись і непомітно зникли.
Можливо, крім ноутбука, ще є якісь потреби у наших захисників? В’ячеслав стверджує, що все є, і навіть ліжка зі спальними мішками. Харчуються добре. Вода теж завжди вчасно підвозиться.
У день виходу газети, 27 липня, В’ячеслав Астаф’єв вже буде в строю і передасть своїм командирам ноутбук. А попередньо він вже доповів їм про те, що техніку знайшов, завдячуючи Олесю Довгому. Там, у зоні АТО, дуже задоволені В’ячеславом. Позивний «Волонтер» дають не кожному!
«Яворина», В’ячеслав отримав від побратимів позивний «Волонтер», бо ні на хвилинку не забуває про проблеми, які виникають у дивізіоні. Так сталося, що комп’ютерна техніка вийшла з ладу. Тож батьки передали його власний принтер з Вінничини. Треба було відшукати ноутбук, щоб документи вчасно виписували офіцери і роздруковували їх. Разом з дружиною він звернувся за допомогою до приймальні народного депутата України Олеся Довгого у Світловодську. Проблему було вирішено Благодійним Фондом Олеся
Довгого «Можемо разом», і помічник народного депутата Анна Трубаченко вручила дуже задоволеному В’ячеславу потрібну техніку.
Ми спитали у бійця, чи буває йому страшно на передовій. Він, не вагаючись, відповів, що страшно всім, бо боротьба йде не на життя — на смерть. Тепер його відповідальність значно зросла, за спиною — велика родина, є й старший син шести років від першого шлюбу. Але чоловік має певний досвід строкової служби у 2008-2009 роках, тож новачком його не варто називати. Крім того, служба у нього специфічна — виїхали на позиції, відстрілялись і непомітно зникли.
Можливо, крім ноутбука, ще є якісь потреби у наших захисників? В’ячеслав стверджує, що все є, і навіть ліжка зі спальними мішками. Харчуються добре. Вода теж завжди вчасно підвозиться.
У день виходу газети, 27 липня, В’ячеслав Астаф’єв вже буде в строю і передасть своїм командирам ноутбук. А попередньо він вже доповів їм про те, що техніку знайшов, завдячуючи Олесю Довгому. Там, у зоні АТО, дуже задоволені В’ячеславом. Позивний «Волонтер» дають не кожному!
