Географи вивчатимуть Олександрівщину
- 5 квітня 2017, 12:44
В Олександрівському районному краєзнавчому музеї побував голова Олександрійського відділу Українського географічного товариства, лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова Леонід Балацький.
Він ознайомився з природничим відділом музею, обговорив з директором закладу Василем Білошапкою питання про співпрацю у справі вивчення рідного краю. Зокрема мова йшла про створення Олександрівського відділення Українського географічного товариства, як структурного підрозділу Олександрійського відділу, який діє з 2012 року і здійснив чимало хорошого у географічному вивченні кількох районів Кіровоградщини. У планах олександрійських географів – проведення експедиції по річці Осотянці і Тясьмину, зустріч з вчителями географії Олександрівського району тощо.
Українське географічне товариство (УГТ) – всеукраїнська наукова громадська організація вчених, учителів, викладачів, фахівців, студентів в галузі географії та суміжних з нею наук. Товариство створене з метою задоволення та захисту спільних інтересів його членів, сприяння організації, розвитку, підвищенню ефективності та координації географічних досліджень, використання їх досягнень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку, оптимізації взаємодії суспільства і природи, геоекологічному вихованню населення. УГТ співпрацює з органами державної влади і місцевого самоврядування, Національною академією наук України, закладами освіти, науково-дослідними установами, громадськими організаціями в Україні, географічними товариствами іноземних країн, Міжнародним географічним союзом та іншими.
Організація науковців-географів України веде свій відлік від 13 лютого 1873 року, коли в Києві в колишній Російській імперії було утворено Південно-Західний відділ Руського географічного товариства. Першим головою було обрано Григорія Ґалаґана – юриста, землевласника, громадського діяча, члена державної ради, засновника Колегії Павла Ґалаґана (на честь рано померлого сина). Секретарем і керуючим справами Відділу був уродженець Бориспільщини Павло Чубинський, молодий керівник експедицій, краєзнавець, етнограф, автор слів пісні «Ще не вмерла Україна», що стала основою Державного гімну незалежної України. До речі, Павло Чубинський влітку 1870 року проводив свої дослідження і в Чигиринському повіті Київської губернії, куди входила нинішня Олександрівщина. Про це є згадка у кількох томах «Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Юго-Западный край, снаряженной Императорским Русским Географическим обществом. Юго-Западный отдел», де мова йде про Триліси та Олександрівку.
Українське географічне товариство (УГТ) – всеукраїнська наукова громадська організація вчених, учителів, викладачів, фахівців, студентів в галузі географії та суміжних з нею наук. Товариство створене з метою задоволення та захисту спільних інтересів його членів, сприяння організації, розвитку, підвищенню ефективності та координації географічних досліджень, використання їх досягнень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку, оптимізації взаємодії суспільства і природи, геоекологічному вихованню населення. УГТ співпрацює з органами державної влади і місцевого самоврядування, Національною академією наук України, закладами освіти, науково-дослідними установами, громадськими організаціями в Україні, географічними товариствами іноземних країн, Міжнародним географічним союзом та іншими.
Організація науковців-географів України веде свій відлік від 13 лютого 1873 року, коли в Києві в колишній Російській імперії було утворено Південно-Західний відділ Руського географічного товариства. Першим головою було обрано Григорія Ґалаґана – юриста, землевласника, громадського діяча, члена державної ради, засновника Колегії Павла Ґалаґана (на честь рано померлого сина). Секретарем і керуючим справами Відділу був уродженець Бориспільщини Павло Чубинський, молодий керівник експедицій, краєзнавець, етнограф, автор слів пісні «Ще не вмерла Україна», що стала основою Державного гімну незалежної України. До речі, Павло Чубинський влітку 1870 року проводив свої дослідження і в Чигиринському повіті Київської губернії, куди входила нинішня Олександрівщина. Про це є згадка у кількох томах «Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Юго-Западный край, снаряженной Императорским Русским Географическим обществом. Юго-Западный отдел», де мова йде про Триліси та Олександрівку.
