Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Село Івангород Олександрівського району
21 вересня — храмове свято у селі Івангороді Олександрівського району, де шість років тому відбудували церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Назву храму залишили від храму-попередника, який зруйнували в роки боротьби з церквою на початку ХХ століття. Це єдиний храм Київського патріархату в районі. Те, що івангородці самі з величезного смітника створили прекрасне місце, — і досі дивує їх самих.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
У давнину церква розміщувалася на території, де зараз знаходиться сучасна школа. Зі спогадів івангородця Максима Самсоновича
Кисіля знаємо, що збудували її в 1904 році. «Я був свідком красивої соснової споруди висотою в 35 метрів до хреста, хрест був висотою в 5 метрів, дзвінкоголосі дзвони. У церкві було гарне релігійне оздоблення, вікна великі з різнокольоровими шибками. При радянській владі люди вже мало ходили до церкви, батюшка зник. У 1930 році церкву розібрали. Я був хлопчиком і з товаришами витягав з бруса цвяхи. За 1 кілограм цвяхів платили 1 карбованець», — читаємо у спогадах чоловіка.
Що стосується дзвінкоголосих дзвонів, то з них до сьогодні зберігся єдиний малесенький дзвоник, який довгий час скликав учнів на урок у місцевій школі. Після відновлення храму священник повернув його до церкви.
Біля церкви була церковно-приходська школа. Оскільки село разом із сусідніми населеними пунктами перебувало у власності родини Раєвських, а на його території порядкувала попечителька начебто на прізвище Єлінецька, у селі діяла ще одна — попечительська школа. Тож село мало дві школи, що на той час було рідкістю.
СЬОГОДЕННЯ
Отож з моменту зруйнування соснової церкви храму у селі не було. З цього приводу у 2012 році вперше зібралася громада і вирішила, що церкву потрібно відбудувати. У 2013 визначилися, що для цього використають будівлю старого занедбаного магазину у центрі села, у якому були вибити шибки, місцями не було підлоги, всередині на подвір’ї знаходилися величезні купи сміття. Кошти збирали усім селом, ви-
йшло 12 тисяч гривень. «Давали хто скільки може — і це надзвичайно цінно», — говорить теперішній сільський голова Людмила Бойченко.
Наприкінці серпня цього ж року розпочалися активні роботи. Три тижні зранку до ночі активні жителі Івангорода ходили у майбутню церкву як на роботу, наводячи там лад. Ідея створення храму дала підйом і згуртувала людей. Роботу зробили колосальну. А уже 21 вересня 2013 року івангородці відзначали храмове свято у новій церкві. Звісно, це було просто чисте приміщення з відбудованою задньою стінкою, відділеним вівтарем, в яке жителі принесли свої ікони. На відкриття прийшло майже усе село.
Після святкування роботи продовжили. Кошти на них жертвували і місцеві фермери, і народний депутат України Олесь Довгий. Протягом п’яти років у церкві з’явився паркан, двері, два куполи. Будівля опалюється у холодну пору року, а від спеки рятує кондиціонер та вода з колодязя у дворі церкви. Сам двір потопає у квітах. Багатьма обновами культова споруда поповнилася завдяки добрій вдачі нинішнього священника — ієрея Миколи Макогіна. Багато разів він відвідував зону АТО як військовий капелан. Разом з дружиною Лілією відвідує з подарунками дитячі будинки та будинки для пристарілих. У селі він багато робить не тільки духовної роботи, а й продовжує впорядковувати церкву своїми руками. Священник має багато друзів та приятелів, які допомагають йому в облаштуванні церкви. Окрім цього він багато працює, їздить на запрошення на освячення різних об’єктів. Так, кошти на куполи надійшли з Тернопільської області, на паркан — з Донецької. Місцеві вишивальниці передали у храм рушники.
У великодню ніч громадське формування села забезпечує чергування для охорони громадського правопорядку.
ЦІКАВІ ФАКТИ
У церкві є хор. Але люди, які ходять на службу, теж знають напам’ять увесь її текст, тому проговорюють і проспівують його разом зі священником та хором. Приїжджі дивуються такому феномену.
Минулого року виповнилося п’ять років з дня відкриття храму. Активним прихожанам підготували пам’ятні грамоти, а у притворі церкви встановили стенд з фотографіями, які зафіксували хід ремонтних робіт при відновленні храму.
До церкви в Івангороді люблять приїжджають з інших населених пунктів. Як зазначають місцеві і приїжджі прихожани, хоч церква і молода, але благодать у ній відчувається. У дворі церкви встановлений хрест жертвам Голодомору.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Церква Різдва Пресвятої Богородиці знаходиться у центрі села по вулиці Шевченка, 61, неподалік сільської ради. Дістатися до Івангорода можна рейсовим автобусом Кропивницький – Олександрівка.
Тетяна Юганова
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Людмилі Бойченко
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
У давнину церква розміщувалася на території, де зараз знаходиться сучасна школа. Зі спогадів івангородця Максима Самсоновича
Кисіля знаємо, що збудували її в 1904 році. «Я був свідком красивої соснової споруди висотою в 35 метрів до хреста, хрест був висотою в 5 метрів, дзвінкоголосі дзвони. У церкві було гарне релігійне оздоблення, вікна великі з різнокольоровими шибками. При радянській владі люди вже мало ходили до церкви, батюшка зник. У 1930 році церкву розібрали. Я був хлопчиком і з товаришами витягав з бруса цвяхи. За 1 кілограм цвяхів платили 1 карбованець», — читаємо у спогадах чоловіка.
Що стосується дзвінкоголосих дзвонів, то з них до сьогодні зберігся єдиний малесенький дзвоник, який довгий час скликав учнів на урок у місцевій школі. Після відновлення храму священник повернув його до церкви.
Біля церкви була церковно-приходська школа. Оскільки село разом із сусідніми населеними пунктами перебувало у власності родини Раєвських, а на його території порядкувала попечителька начебто на прізвище Єлінецька, у селі діяла ще одна — попечительська школа. Тож село мало дві школи, що на той час було рідкістю.
СЬОГОДЕННЯ
Отож з моменту зруйнування соснової церкви храму у селі не було. З цього приводу у 2012 році вперше зібралася громада і вирішила, що церкву потрібно відбудувати. У 2013 визначилися, що для цього використають будівлю старого занедбаного магазину у центрі села, у якому були вибити шибки, місцями не було підлоги, всередині на подвір’ї знаходилися величезні купи сміття. Кошти збирали усім селом, ви-
йшло 12 тисяч гривень. «Давали хто скільки може — і це надзвичайно цінно», — говорить теперішній сільський голова Людмила Бойченко.
Наприкінці серпня цього ж року розпочалися активні роботи. Три тижні зранку до ночі активні жителі Івангорода ходили у майбутню церкву як на роботу, наводячи там лад. Ідея створення храму дала підйом і згуртувала людей. Роботу зробили колосальну. А уже 21 вересня 2013 року івангородці відзначали храмове свято у новій церкві. Звісно, це було просто чисте приміщення з відбудованою задньою стінкою, відділеним вівтарем, в яке жителі принесли свої ікони. На відкриття прийшло майже усе село.
Після святкування роботи продовжили. Кошти на них жертвували і місцеві фермери, і народний депутат України Олесь Довгий. Протягом п’яти років у церкві з’явився паркан, двері, два куполи. Будівля опалюється у холодну пору року, а від спеки рятує кондиціонер та вода з колодязя у дворі церкви. Сам двір потопає у квітах. Багатьма обновами культова споруда поповнилася завдяки добрій вдачі нинішнього священника — ієрея Миколи Макогіна. Багато разів він відвідував зону АТО як військовий капелан. Разом з дружиною Лілією відвідує з подарунками дитячі будинки та будинки для пристарілих. У селі він багато робить не тільки духовної роботи, а й продовжує впорядковувати церкву своїми руками. Священник має багато друзів та приятелів, які допомагають йому в облаштуванні церкви. Окрім цього він багато працює, їздить на запрошення на освячення різних об’єктів. Так, кошти на куполи надійшли з Тернопільської області, на паркан — з Донецької. Місцеві вишивальниці передали у храм рушники.
У великодню ніч громадське формування села забезпечує чергування для охорони громадського правопорядку.
ЦІКАВІ ФАКТИ
У церкві є хор. Але люди, які ходять на службу, теж знають напам’ять увесь її текст, тому проговорюють і проспівують його разом зі священником та хором. Приїжджі дивуються такому феномену.
Минулого року виповнилося п’ять років з дня відкриття храму. Активним прихожанам підготували пам’ятні грамоти, а у притворі церкви встановили стенд з фотографіями, які зафіксували хід ремонтних робіт при відновленні храму.
До церкви в Івангороді люблять приїжджають з інших населених пунктів. Як зазначають місцеві і приїжджі прихожани, хоч церква і молода, але благодать у ній відчувається. У дворі церкви встановлений хрест жертвам Голодомору.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Церква Різдва Пресвятої Богородиці знаходиться у центрі села по вулиці Шевченка, 61, неподалік сільської ради. Дістатися до Івангорода можна рейсовим автобусом Кропивницький – Олександрівка.
Тетяна Юганова
Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Людмилі Бойченко
