Церква Сергія Радонежського
Незвичайна дерев’яна церква Сергія Радонежського, збудована у давньоруському стилі — окраса і гордість села Тарасівка, що на Новгородківщині. Її гарна ошатна будівля, виконана з цільних колод, оздоблених мотузками, виглядає так, нібито дійсно збудована у часи життя самого преподобного Сергія, ігумена Радонежського (1322-1392 роки), на честь якого вона була зведена.
с.Тарасівка Олександрівського району, вул. Перемоги, 11.
(097) 693 82 58 (настоятель церкви ієрей Сергій).
(097) 693 82 58 (настоятель церкви ієрей Сергій).
Недарма ця гарна сучасна церква, схожа на казковий будиночок, є одним з важливих туристичних об’єктів Новгородківського району і входить до туристично-краєзнавчого маршруту «Духовні джерела Новгородківщини».
ІСТОРІЯ ТАРАСІВКИ:
Мальовниче село Тарасівка, оточене сосновим бором, розкинулося на лівому березі в’юнкого Інгулу. Назване воно на честь великого українського Кобзаря — поета і пророка Тараса Григоровича Шевченка.
Історія його виникнення губиться у сивій давнині. Відомо, що нинішня Тарасівка раніше входила до складу села Губівка Компаніївського району, яке виникло у 70-роках ХVІІІ ст. і входило до складу Новгородківської волості Олександрійського повіту. Це колишнє давнє військове поселення утворювало два селища відставних солдат, що розташувалися по обидва береги річки Інгул. Мешкали тут також міщани, дворяни, духовні особи, колишні державні та поміщицькі селяни.
ІСТОРІЯ ХРАМУ:
Тарасівська церква на честь преподобного Сергія Радонежського була збудована за ініціативи та на кошти місцевого мецената Сергія Леонідовича Качаненка. Будівля виконана з дерев’яних колод у формі хреста. Її історія налічує усього кілька років: у 2011 році було закладено фундамент церкви, а вже 20 жовтня 2013 року тут розпочалися богослужіння.
Цікаво, що збудований цей сучасний дерев’яний храм поруч з місцем, на якому багато років тому височіла церква на честь Вознесіння Господнього. І сьогодні у вікно нової церкви можна побачити залишки фундаменту зруйнованого православного храму.
СЬОГОДЕННЯ ХРАМУ:
Облаштування території церкви ще триває. Як розповів нам її настоятель, ієрей Сергій Маляр, наразі завершується будівництво дзвіниці — вже зведені стіни та збудоване підсобне приміщення, на черзі — встановлення куполу.
Нещодавно подвір’я храму було вкрите плиткою, а згодом тут мають з’явитися клумби, будуть перенесені зсередини на двір ковані лавки, а головне — має бути збудоване приміщення церковної школи. Та навіть сьогодні, за умови відсутності спеціального приміщення, Отець Сергій, разом зі своєю дружиною, матушкою Оленою, проводить значну просвітницьку діяльність серед місцевих діточок.
ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ:
«У нашій родині четверо своїх дітей, — розповідає Отець Сергій. — Тож, ми любимо діточок. Ми проводимо роз’яснювально-просвітницьку роботу, навчаємо дітей співати і читати вірші, і вони з задоволенням беруть участь у святкових заходах — і на Різдво, і на Храмове свято, і на Великдень. Крім того, наші діти виготовляють різноманітні поробки».
Уже другий рік поспіль у Тарасівській церкві проводиться так зване «Свято білої квітки», на яке цьогоріч до Тарасівки приїздили діти з усього Новгородківського району. Це добровільний благодійний захід, започаткований у 1900 році в Швейцарії з метою збирання коштів для допомоги хворим на туберкульоз, який здобув офіційного статусу в 1908 році у Швеції. Нині традиція проведення цього благодійного свята впроваджується і в Україні, з метою допомоги хворим дітям та пораненим бійцям в зоні АТО, причому Кропивницький став першим українським містом, де відбулося «Свято білої квітки».
Просто і доступно отець Сергій розповідає про будову храму та призначення кожної з його частин, пояснює значення одягу та головних уборів священників, а також усіх атрибутів, які використовуються під час служби та проведення основних церковних Таїнств. До речі, подібні цікаві і доступні лекції отець Сергій проводить для всіх гостей та відвідувачів храму, яким тут завжди раді.
СВЯТИНІ ХРАМУ:
Є у молодої церкви і свої святині, як-то нетлінні мощі преподобного Феофіла Київського та ікона Великомученика Георгія Побідоносця, що мироточить. І хоча мироточення цієї маленької ікони не підтверджене офіційно, ми на власні очі змогли побачити це маленьке диво православ’я. «Ця маленька іконка була запечатана у пакеті, — розповів Отець Сергій. — Але я помітив, що поступово в ній само по собі почало накопичуватися це масло — миро. Ми відкрили упаковку, в якій знаходиться іконка, і, як бачите, вона повністю заповнена миром».
Зберігається в алтарі церкви Сергія Радонежського і ікона початку ХХ сторіччя, перенесена сюди зі старовинного величного храму на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці, який до революції діяв у Козирівці та, на жаль, був зруйнований за радянських часів. До речі, саме у Козирівському храмі, з 1907 по 1930 рік звершував свій пастирський подвиг священномученик Димитрій Сурмелі, пречислений у 2013 році до лику місцевих святих.
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Отець Сергій упевнений, що будувати храм допомагає сам Сергій Радонежський, адже одній людині це було б не під силу. А ще звертає увагу на той факт, що церкву на честь преподобного Сергія Радонежського будував за власний кошт Сергій Качаненко, причому, будівельні роботи виконував будівельник також на ім’я Сергія, а нині, після того, як за незначний проміжок часу у церкві змінилося кілька священнослужителів, служить він, ієрей Сергій Маляр.
ЧАСИ БОГОСЛУЖІНЬ:
Божественні літургії служаться у церкві щонеділі та у свята з 8:30. Однак, потрапити до храму можна і в інший час, за умови попередньої домовленості з настоятелем.
ІСТОРІЯ ТАРАСІВКИ:
Мальовниче село Тарасівка, оточене сосновим бором, розкинулося на лівому березі в’юнкого Інгулу. Назване воно на честь великого українського Кобзаря — поета і пророка Тараса Григоровича Шевченка.
Історія його виникнення губиться у сивій давнині. Відомо, що нинішня Тарасівка раніше входила до складу села Губівка Компаніївського району, яке виникло у 70-роках ХVІІІ ст. і входило до складу Новгородківської волості Олександрійського повіту. Це колишнє давнє військове поселення утворювало два селища відставних солдат, що розташувалися по обидва береги річки Інгул. Мешкали тут також міщани, дворяни, духовні особи, колишні державні та поміщицькі селяни.
ІСТОРІЯ ХРАМУ:
Тарасівська церква на честь преподобного Сергія Радонежського була збудована за ініціативи та на кошти місцевого мецената Сергія Леонідовича Качаненка. Будівля виконана з дерев’яних колод у формі хреста. Її історія налічує усього кілька років: у 2011 році було закладено фундамент церкви, а вже 20 жовтня 2013 року тут розпочалися богослужіння.
Цікаво, що збудований цей сучасний дерев’яний храм поруч з місцем, на якому багато років тому височіла церква на честь Вознесіння Господнього. І сьогодні у вікно нової церкви можна побачити залишки фундаменту зруйнованого православного храму.
СЬОГОДЕННЯ ХРАМУ:
Облаштування території церкви ще триває. Як розповів нам її настоятель, ієрей Сергій Маляр, наразі завершується будівництво дзвіниці — вже зведені стіни та збудоване підсобне приміщення, на черзі — встановлення куполу.
Нещодавно подвір’я храму було вкрите плиткою, а згодом тут мають з’явитися клумби, будуть перенесені зсередини на двір ковані лавки, а головне — має бути збудоване приміщення церковної школи. Та навіть сьогодні, за умови відсутності спеціального приміщення, Отець Сергій, разом зі своєю дружиною, матушкою Оленою, проводить значну просвітницьку діяльність серед місцевих діточок.
ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ:
«У нашій родині четверо своїх дітей, — розповідає Отець Сергій. — Тож, ми любимо діточок. Ми проводимо роз’яснювально-просвітницьку роботу, навчаємо дітей співати і читати вірші, і вони з задоволенням беруть участь у святкових заходах — і на Різдво, і на Храмове свято, і на Великдень. Крім того, наші діти виготовляють різноманітні поробки».
Уже другий рік поспіль у Тарасівській церкві проводиться так зване «Свято білої квітки», на яке цьогоріч до Тарасівки приїздили діти з усього Новгородківського району. Це добровільний благодійний захід, започаткований у 1900 році в Швейцарії з метою збирання коштів для допомоги хворим на туберкульоз, який здобув офіційного статусу в 1908 році у Швеції. Нині традиція проведення цього благодійного свята впроваджується і в Україні, з метою допомоги хворим дітям та пораненим бійцям в зоні АТО, причому Кропивницький став першим українським містом, де відбулося «Свято білої квітки».
Просто і доступно отець Сергій розповідає про будову храму та призначення кожної з його частин, пояснює значення одягу та головних уборів священників, а також усіх атрибутів, які використовуються під час служби та проведення основних церковних Таїнств. До речі, подібні цікаві і доступні лекції отець Сергій проводить для всіх гостей та відвідувачів храму, яким тут завжди раді.
СВЯТИНІ ХРАМУ:
Є у молодої церкви і свої святині, як-то нетлінні мощі преподобного Феофіла Київського та ікона Великомученика Георгія Побідоносця, що мироточить. І хоча мироточення цієї маленької ікони не підтверджене офіційно, ми на власні очі змогли побачити це маленьке диво православ’я. «Ця маленька іконка була запечатана у пакеті, — розповів Отець Сергій. — Але я помітив, що поступово в ній само по собі почало накопичуватися це масло — миро. Ми відкрили упаковку, в якій знаходиться іконка, і, як бачите, вона повністю заповнена миром».
Зберігається в алтарі церкви Сергія Радонежського і ікона початку ХХ сторіччя, перенесена сюди зі старовинного величного храму на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці, який до революції діяв у Козирівці та, на жаль, був зруйнований за радянських часів. До речі, саме у Козирівському храмі, з 1907 по 1930 рік звершував свій пастирський подвиг священномученик Димитрій Сурмелі, пречислений у 2013 році до лику місцевих святих.
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Отець Сергій упевнений, що будувати храм допомагає сам Сергій Радонежський, адже одній людині це було б не під силу. А ще звертає увагу на той факт, що церкву на честь преподобного Сергія Радонежського будував за власний кошт Сергій Качаненко, причому, будівельні роботи виконував будівельник також на ім’я Сергія, а нині, після того, як за незначний проміжок часу у церкві змінилося кілька священнослужителів, служить він, ієрей Сергій Маляр.
ЧАСИ БОГОСЛУЖІНЬ:
Божественні літургії служаться у церкві щонеділі та у свята з 8:30. Однак, потрапити до храму можна і в інший час, за умови попередньої домовленості з настоятелем.
