с. Озера Світловодського району Кіровоградської області
Найбільша Братська могила Світловодщини
На території нашої області знаходиться велика кількість пам’яток історії, та найбільша кількість пам’ятників і меморіальних комплексів, розташованих на території нашої області, присвячені найбільш трагічній і героїчній сторінці історії нашої держави – Другій Світовій війні, в якій України втратила мільйони співвітчизників.
с. Озера Світловодського району Кіровоградської області,
вул. Центральна, 10.
Сотні тисяч людей загинули й на теренах нашої малої Батьківщини, нашої рідної Кіровоградщини, відстоюючи її рубежі, звільняючи міста й села з фашистського полону. Імена багатьох з цих героїв так і лишилися невідомими, а їхні тіла так і залишилися навічно лежати у нашій землі, у численних братських могилах…
Усього на території Кіровоградської області нараховується більше 600 братських могил. Чимало їх і на Світловодщині. Найбільша ж знаходиться в селі Озера Світловодського району. Саме сюди, до Братської могили, розташованої у селі Озера, напередодні 72-ої річниці Великої Перемоги над нацизмом, завітала творча група «Путівника Кіровоградщини».
ХТО ПОХОВАНИЙ У БРАТСЬКІЙ МОГИЛІ ОЗЕР
Нашим гідом у цій історичній подорожі став колишній завуч місцевої школи (нині Озерського НВК), учитель історії, а нині пенсіонер, Василь Миколайович Вовк, який багато років присвятив дослідницькій діяльності та вивченню історії рідного краю. Разом зі своїми вихованцями — учнями Озерської школи, він проводив пошуково-дослідницьку роботу, намагаючись з’ясувати імена людей, похованих у озерській Братській могилі. За його словами, нині тут покоїться прах більше п’яти тисячі осіб, причому левова доля похованих тут людей — це радянські воїни, які загинули під час форсування річки Дніпро в районі острова Змитниця: «Це були люди різних національностей — і казахи, і узбеки, і росіяни, і білоруси, і, звісно, українці, яких загинуло на Дніпрі найбільше. У нашій Братській могилі поховані представники майже всіх національностей колишнього Радянського Союзу. Ми проводили пошукові роботи, в результаті яких нам вдалося встановити імена майже трьох десятків загиблих, завдяки чому їхни рідні можуть вшановувати їх пам’ять, відвідуючи Братську могилу. На жаль, багато людей, які брали участь у форсуванні Дніпра, не мали жодних документів і так званих солдатських медальйонів смерті, адже фактично вони й не були солдатами. Це були так звані «сірі піджаки» (цивільні люди, забрані після звільнення Лівобережної України без належної підготовки, амуніції та зброї для участі в цій масштабній операції — прим. авт.).
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Форсування Дніпра — одна з найбільш героїчних і, водночас, трагічних сторінок Великої Вітчизняної війни, в якій з обох сторін було задіяно близько чотирьох мільйонів людей. Бойові дії розгорнулись на 750-кілометровому фронті, радянські війська вийшли до Дніпра фронтом від Києва до Запоріжжя.
Битва за Дніпро переросла в боротьбу за визволення Правобережної України від фашистських загарбників. 28 вересня — 3 жовтня 1943 року частини 37 армії, 4-ї і 5-ї гвардійських армій під керівництвом командуючого 2-м Українським фронтом генерала Івана Конєва форсували Дніпро на дільницях Деріївка — Куцеволівка (Онуфріївського району), Табурище — Новогеоргіївськ та Змитниця — Старе Липове Новогеоргіївського району. Це була одна з найбільш масштабних і кривавих воєнних операцій.
ЦІКАВІ ФАКТИ
До 1954 року село Озера було невеличким хутором. Лише з початком будівництва Кременчуцької ГЕС та переселенням населення з територій, затоплених водами Кременчуцького водосховища, Озера набули статусу села. Усього впродовж двох років, з 1955 по 1956, тут було збудовано 255 нових дворів. Найбільше переселенців прийняли Озера з сіл: Чаплище, Липове, Старолипове та Колаборок.
Люди перевозили на нове місце свої речі, предмети побуту, будинки, а разом з цим і пам’ять про предків — могили похованих рідних. Були перенесені на нове місце і останки радянських воїнів, які загинули під час форсування Дніпра в 1943 році і були поховані у Братській могилі неподалік острова Змитниця.
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКУ
Перші перепоховання праху загиблих радянських воїнів з затоплених територій розпочалося після того, як до Озер почали переїжджати переселенці — у 1955-1956 роках.
Наприкінці 50-х років минулого сторіччя на місці перепоховань загиблих при форсуванні Дніпра, було встановлено пам’ятник радянському воїну. Поруч з пам’ятником було встановлено дві стели, до яких місцеві жителі прикріпили фотографії та таблички з даними своїх загиблих рідних, похованих у Братській могилі.
9 травня 1959 року пам’ятник урочисто відкрили. У 1960 році на День Перемоги, 9 травня, за ініціативи тодішнього голови колгоспу ім. Жданова Івана Пшеничного, біля Братської могили чергувала перша Почесна варта з числа учнів Озерської школи, а поруч з пам’ятним знаком вперше запалав «Вічний вогонь».
У 1969 році, рішенням Кіровоградського облвиконкому, Братська могила села Озера була внесена до числа пам’яток історії обласного значення, які охороняються державою, за №279.
У 1990-х роках, за ініціативи іншого голови колгоспу, Олександра Чепуркова, були встановлені меморіальні гранітні плити чорного кольору, на яких викарбувані імена загиблих воїнів, яких вдалося ідентифікувати. Усього тут встановлено 67 плит і увічнено близько 1600 імен. Уздовж цих плит учні та вчителі Озерської школи посадили липи та берези — так була створена гарна затишна алея, що веде до пам’ятника радянському воїну. На жаль, з дев’яти запланованих стелажів з плитами були встановлені лише шість — три стелажі так і не встановили…
СЬОГОДЕННЯ ПАМ’ЯТКИ
Нині меморіальний комплекс Озер фактично знаходиться в тому стані, в якому він був наприкінці 90-х років минулого сторіччя. Він розташований на території місцевої школи, тож, її учні висаджують квіти та слідкують за чистотою.
Щороку в день святкування Великої Перемоги — 9 травня, тут проводяться урочисті заходи. І щороку, на День Перемоги, до Озер, аби вшанувати пам’ять своїх рідних і близьких, чий прах покоїться в Братській могилі, приїздять делегації з різних куточків не лише України, але й усього колишнього Радянського Союзу. У 70-80-ті роки минулого сторіччя їх число інколи сягало 400 осіб…
Адреса: с. Озера, вул. Центральна, 10.
Телефон: (05236) 5-17-48 (сільський голова Віталій Олексійович Федорус), (063) 712 62 11 (Василь Миколайович Вовк).
Усього на території Кіровоградської області нараховується більше 600 братських могил. Чимало їх і на Світловодщині. Найбільша ж знаходиться в селі Озера Світловодського району. Саме сюди, до Братської могили, розташованої у селі Озера, напередодні 72-ої річниці Великої Перемоги над нацизмом, завітала творча група «Путівника Кіровоградщини».
ХТО ПОХОВАНИЙ У БРАТСЬКІЙ МОГИЛІ ОЗЕР
Нашим гідом у цій історичній подорожі став колишній завуч місцевої школи (нині Озерського НВК), учитель історії, а нині пенсіонер, Василь Миколайович Вовк, який багато років присвятив дослідницькій діяльності та вивченню історії рідного краю. Разом зі своїми вихованцями — учнями Озерської школи, він проводив пошуково-дослідницьку роботу, намагаючись з’ясувати імена людей, похованих у озерській Братській могилі. За його словами, нині тут покоїться прах більше п’яти тисячі осіб, причому левова доля похованих тут людей — це радянські воїни, які загинули під час форсування річки Дніпро в районі острова Змитниця: «Це були люди різних національностей — і казахи, і узбеки, і росіяни, і білоруси, і, звісно, українці, яких загинуло на Дніпрі найбільше. У нашій Братській могилі поховані представники майже всіх національностей колишнього Радянського Союзу. Ми проводили пошукові роботи, в результаті яких нам вдалося встановити імена майже трьох десятків загиблих, завдяки чому їхни рідні можуть вшановувати їх пам’ять, відвідуючи Братську могилу. На жаль, багато людей, які брали участь у форсуванні Дніпра, не мали жодних документів і так званих солдатських медальйонів смерті, адже фактично вони й не були солдатами. Це були так звані «сірі піджаки» (цивільні люди, забрані після звільнення Лівобережної України без належної підготовки, амуніції та зброї для участі в цій масштабній операції — прим. авт.).
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Форсування Дніпра — одна з найбільш героїчних і, водночас, трагічних сторінок Великої Вітчизняної війни, в якій з обох сторін було задіяно близько чотирьох мільйонів людей. Бойові дії розгорнулись на 750-кілометровому фронті, радянські війська вийшли до Дніпра фронтом від Києва до Запоріжжя.
Битва за Дніпро переросла в боротьбу за визволення Правобережної України від фашистських загарбників. 28 вересня — 3 жовтня 1943 року частини 37 армії, 4-ї і 5-ї гвардійських армій під керівництвом командуючого 2-м Українським фронтом генерала Івана Конєва форсували Дніпро на дільницях Деріївка — Куцеволівка (Онуфріївського району), Табурище — Новогеоргіївськ та Змитниця — Старе Липове Новогеоргіївського району. Це була одна з найбільш масштабних і кривавих воєнних операцій.
ЦІКАВІ ФАКТИ
До 1954 року село Озера було невеличким хутором. Лише з початком будівництва Кременчуцької ГЕС та переселенням населення з територій, затоплених водами Кременчуцького водосховища, Озера набули статусу села. Усього впродовж двох років, з 1955 по 1956, тут було збудовано 255 нових дворів. Найбільше переселенців прийняли Озера з сіл: Чаплище, Липове, Старолипове та Колаборок.
Люди перевозили на нове місце свої речі, предмети побуту, будинки, а разом з цим і пам’ять про предків — могили похованих рідних. Були перенесені на нове місце і останки радянських воїнів, які загинули під час форсування Дніпра в 1943 році і були поховані у Братській могилі неподалік острова Змитниця.
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ПАМ’ЯТНОГО ЗНАКУ
Перші перепоховання праху загиблих радянських воїнів з затоплених територій розпочалося після того, як до Озер почали переїжджати переселенці — у 1955-1956 роках.
Наприкінці 50-х років минулого сторіччя на місці перепоховань загиблих при форсуванні Дніпра, було встановлено пам’ятник радянському воїну. Поруч з пам’ятником було встановлено дві стели, до яких місцеві жителі прикріпили фотографії та таблички з даними своїх загиблих рідних, похованих у Братській могилі.
9 травня 1959 року пам’ятник урочисто відкрили. У 1960 році на День Перемоги, 9 травня, за ініціативи тодішнього голови колгоспу ім. Жданова Івана Пшеничного, біля Братської могили чергувала перша Почесна варта з числа учнів Озерської школи, а поруч з пам’ятним знаком вперше запалав «Вічний вогонь».
У 1969 році, рішенням Кіровоградського облвиконкому, Братська могила села Озера була внесена до числа пам’яток історії обласного значення, які охороняються державою, за №279.
У 1990-х роках, за ініціативи іншого голови колгоспу, Олександра Чепуркова, були встановлені меморіальні гранітні плити чорного кольору, на яких викарбувані імена загиблих воїнів, яких вдалося ідентифікувати. Усього тут встановлено 67 плит і увічнено близько 1600 імен. Уздовж цих плит учні та вчителі Озерської школи посадили липи та берези — так була створена гарна затишна алея, що веде до пам’ятника радянському воїну. На жаль, з дев’яти запланованих стелажів з плитами були встановлені лише шість — три стелажі так і не встановили…
СЬОГОДЕННЯ ПАМ’ЯТКИ
Нині меморіальний комплекс Озер фактично знаходиться в тому стані, в якому він був наприкінці 90-х років минулого сторіччя. Він розташований на території місцевої школи, тож, її учні висаджують квіти та слідкують за чистотою.
Щороку в день святкування Великої Перемоги — 9 травня, тут проводяться урочисті заходи. І щороку, на День Перемоги, до Озер, аби вшанувати пам’ять своїх рідних і близьких, чий прах покоїться в Братській могилі, приїздять делегації з різних куточків не лише України, але й усього колишнього Радянського Союзу. У 70-80-ті роки минулого сторіччя їх число інколи сягало 400 осіб…
Адреса: с. Озера, вул. Центральна, 10.
Телефон: (05236) 5-17-48 (сільський голова Віталій Олексійович Федорус), (063) 712 62 11 (Василь Миколайович Вовк).
Олена Єрунова
