село Петрове Знам’янського району Кіровоградської області
Пам’ятний знак на честь Кароля Шимановського
Між густого лісу та пшеничних полів, на берегах колишньої річки Скельової (Орловки) купається у сонячному ласкавому промінні село Петрове Знам’янського району. Саме тут, з 1882 по 1892 роки, пройшло дитинство відомого польського композитора та піаніста Кароля Шимановського.
село Петрове Знам’янського району Кіровоградської області,
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
У 1975 році, на честь перебування в Петровому Кароля Шимановського, у мальовничому центрі села, біля сільської ради, було встановлено пам’ятний знак. Рішенням Кіровоградської обласної ради від 16 травня 1985 року №281 пам’ятку взято під охорону.
БІОГРАФІЯ КОМПОЗИТОРА:
Ім’я видатного польського композитора Кароля Шимановського увійшло в історію польської музики, як одне з найзначніших після Шопена, як ім’я композитора, чия творчість стала врівень з найбільш цікавими явищами музичного життя нашого століття. Інтерес до його музики виник буквально з перших кроків, коли на початку сторіччя з’явився у Варшаві двадцятилітній юнак, виходець із глухої української провінції. Він вразив варшавських музичних арбітрів тонкістю смаку і культури, талановитістю привезених на їх суд творів.
Музика Шимановського не викликала ні суперечок, ні навіть двох думок. Ясно було, що вона прекрасна, і що у її колиски перебував Шопен. Але не тільки Шопен. Щось насторожене, тривожне звучало в дев’яти невеликих прелюдіях: якісь нові гармонії, несамовиті недомовлені фрази, крихкість форми, яку саме так, ледве торкаючись клавіатури, і можна було донести до слухачів.
«Провінційність» Шимановського була тільки номінальною. Він дійсно народився і виріс в глухому кутку тодішньої України, в маєтку Тимошівка, у 1882 році, неподалік від Єлисаветграда. Провів своє дитинство у родинному маєтку в селі Орлова Балка (нині село Петрове Знам’янського району), протягом 1882-1892 років. Тут же, у 1884 році народилася молодша сестра композитора Станіслава. Вона виступала як оперна й концертна співачка у містах Польщі та Росії, країнах Західної Європи. У 20-30-х рр. викладала у Катовіцькій та Варшавській консерваторіях, володіла голосом з винятковою майстерністю, відзначалася високою виконавчою культурою, артистизмом та сценічним хистом. Саме вона була першою виконавицею партії Роксани в опері «Король Рогер» К. Шимановського (1926, Варшава), створила високохудожні образи Джильди, Віолетти, Лакме та ін.
Будинок Шимановських завжди був наповнений музикою. Ось найближче родинне оточення Шимановських: Густав Нейгауз, його син Генріх, пам’ятний кожному з нас дивовижний піаніст і педагог, дочка Наталія, теж піаністка, брати Фелікс, Зигмунд і Станіслав Блуменфельди, брат і сестра Шимановського — піаніст і співачка. У цьому колі музикантів декількох поколінь, навчаючись у Густава Нейгауза грі на фортепіано, і ріс Кароль.
Зі спогадів моєї прабабусі Чайки Устини Кузьмівни, яка служила у панів Шимановських, це були люди інтелігентні, освічені і культурні. Нині від колишнього панського маєтку залишилися лише кущі бузку по периметру садиби, які щовесни чарують своїми пахощами мешканців села.
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ:
Майже кожного року восени відвідують територію Петрівської сільської ради учасники Міжнародного музичного фестивалю імені Кароля Шимановського. Гостей, за українським добрим звичаєм, радо зустрічають Петрівський сільський голова Леонід Михайлович Шульга та громадськість села.
Приїздять на «малу батьківщину» представники польської діаспори (на фото), гості зі Львова, Києва, Кропивницького. І линуть до зоряного неба над Орловою Балкою українські та польські народні пісні!
З ІСТОРІЇ ПЕТРОВОГО:
Село Петрове до 1958 року було поділене на три окремі населенні пункти: Петрове, Суслове, Орлова Балка. За історичними даними, вони виникли у ХVІІІ столітті, причому мали вони інші назви: Петрове називалось Требинське, Суслове — Хвощеватка, Орлова Балка — Кадигрибка.
Орлова Балка (частина сучасного села Петрове) — назва невеликого поселення в долині р.Скелеватки (Скельової) на південному кордоні міста Знам’янки і на терені с.Петрового. У ХVІІІ і першій половині ХІХ століття цю назву мала вся долина Скелеватки. У деяких документах річка Скелеватка мала паралельну назву — Орловка. За давніми переказами, зафіксованими у друкованих виданнях, тут був зимівник запорізького козака Орла, який під час гайдамацького руху на Правобережжі у ХVІІІ ст. керував загоном повстанців. Документи 1775 року фіксують тут село Орлову Балку польського полковника Івана Мервенського.
До складу Петрівської сільської ради входять села: Ново-Олександрівка і Сокільники. Вони виникли в ХІХ ст. внаслідок переселення селян із сіл Орлова Балка і Троянка. В минулому Ново-Олександрівка — Дейнегівка. Село ж Сокільники виникло в ХVІІІ ст. на правому березі річки Бешки і мало тоді назву Станишино, а потім Костянтинівка. В цьому селі був також невеличкий маєток панів Шимановський — «Затишок».
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Петрівчани пишаються своєю історією, бо саме тут жили і творили у 80-х роках ХІХ ст. видатний композитор Микола Лисенко і письменник-драматург Михайло Старицький. Влітку 1892 року Микола Віталійович закінчив роботу над оркестровкою до опери «Тарас Бульба», а Михайло Петрович писав тут «Марусю Богуславку».
Також в селі Орлова Балка народився Герой Радянського Союзу Осадчий Олександр Петрович — генерал авіації, учасник боїв з фашистами в Іспанії.
ЯК ДІСТАТИСЯ:
До Петрового можна доїхати рейсовим автобусом №4, що курсує містом Знам’янка до кінцевої зупинки «Водолікарня».
Вичерпну інформацію про пам’ятний знак можна отримати у Знам’янському краєзнавчому музеї.
Контактний телефон: (066) 52 95 409 (директор музею Оксана Олександрівна Лутай).
У 1975 році, на честь перебування в Петровому Кароля Шимановського, у мальовничому центрі села, біля сільської ради, було встановлено пам’ятний знак. Рішенням Кіровоградської обласної ради від 16 травня 1985 року №281 пам’ятку взято під охорону.
БІОГРАФІЯ КОМПОЗИТОРА:
Ім’я видатного польського композитора Кароля Шимановського увійшло в історію польської музики, як одне з найзначніших після Шопена, як ім’я композитора, чия творчість стала врівень з найбільш цікавими явищами музичного життя нашого століття. Інтерес до його музики виник буквально з перших кроків, коли на початку сторіччя з’явився у Варшаві двадцятилітній юнак, виходець із глухої української провінції. Він вразив варшавських музичних арбітрів тонкістю смаку і культури, талановитістю привезених на їх суд творів.
Музика Шимановського не викликала ні суперечок, ні навіть двох думок. Ясно було, що вона прекрасна, і що у її колиски перебував Шопен. Але не тільки Шопен. Щось насторожене, тривожне звучало в дев’яти невеликих прелюдіях: якісь нові гармонії, несамовиті недомовлені фрази, крихкість форми, яку саме так, ледве торкаючись клавіатури, і можна було донести до слухачів.
«Провінційність» Шимановського була тільки номінальною. Він дійсно народився і виріс в глухому кутку тодішньої України, в маєтку Тимошівка, у 1882 році, неподалік від Єлисаветграда. Провів своє дитинство у родинному маєтку в селі Орлова Балка (нині село Петрове Знам’янського району), протягом 1882-1892 років. Тут же, у 1884 році народилася молодша сестра композитора Станіслава. Вона виступала як оперна й концертна співачка у містах Польщі та Росії, країнах Західної Європи. У 20-30-х рр. викладала у Катовіцькій та Варшавській консерваторіях, володіла голосом з винятковою майстерністю, відзначалася високою виконавчою культурою, артистизмом та сценічним хистом. Саме вона була першою виконавицею партії Роксани в опері «Король Рогер» К. Шимановського (1926, Варшава), створила високохудожні образи Джильди, Віолетти, Лакме та ін.
Будинок Шимановських завжди був наповнений музикою. Ось найближче родинне оточення Шимановських: Густав Нейгауз, його син Генріх, пам’ятний кожному з нас дивовижний піаніст і педагог, дочка Наталія, теж піаністка, брати Фелікс, Зигмунд і Станіслав Блуменфельди, брат і сестра Шимановського — піаніст і співачка. У цьому колі музикантів декількох поколінь, навчаючись у Густава Нейгауза грі на фортепіано, і ріс Кароль.
Зі спогадів моєї прабабусі Чайки Устини Кузьмівни, яка служила у панів Шимановських, це були люди інтелігентні, освічені і культурні. Нині від колишнього панського маєтку залишилися лише кущі бузку по периметру садиби, які щовесни чарують своїми пахощами мешканців села.
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ:
Майже кожного року восени відвідують територію Петрівської сільської ради учасники Міжнародного музичного фестивалю імені Кароля Шимановського. Гостей, за українським добрим звичаєм, радо зустрічають Петрівський сільський голова Леонід Михайлович Шульга та громадськість села.
Приїздять на «малу батьківщину» представники польської діаспори (на фото), гості зі Львова, Києва, Кропивницького. І линуть до зоряного неба над Орловою Балкою українські та польські народні пісні!
З ІСТОРІЇ ПЕТРОВОГО:
Село Петрове до 1958 року було поділене на три окремі населенні пункти: Петрове, Суслове, Орлова Балка. За історичними даними, вони виникли у ХVІІІ столітті, причому мали вони інші назви: Петрове називалось Требинське, Суслове — Хвощеватка, Орлова Балка — Кадигрибка.
Орлова Балка (частина сучасного села Петрове) — назва невеликого поселення в долині р.Скелеватки (Скельової) на південному кордоні міста Знам’янки і на терені с.Петрового. У ХVІІІ і першій половині ХІХ століття цю назву мала вся долина Скелеватки. У деяких документах річка Скелеватка мала паралельну назву — Орловка. За давніми переказами, зафіксованими у друкованих виданнях, тут був зимівник запорізького козака Орла, який під час гайдамацького руху на Правобережжі у ХVІІІ ст. керував загоном повстанців. Документи 1775 року фіксують тут село Орлову Балку польського полковника Івана Мервенського.
До складу Петрівської сільської ради входять села: Ново-Олександрівка і Сокільники. Вони виникли в ХІХ ст. внаслідок переселення селян із сіл Орлова Балка і Троянка. В минулому Ново-Олександрівка — Дейнегівка. Село ж Сокільники виникло в ХVІІІ ст. на правому березі річки Бешки і мало тоді назву Станишино, а потім Костянтинівка. В цьому селі був також невеличкий маєток панів Шимановський — «Затишок».
ЦІКАВІ ФАКТИ:
Петрівчани пишаються своєю історією, бо саме тут жили і творили у 80-х роках ХІХ ст. видатний композитор Микола Лисенко і письменник-драматург Михайло Старицький. Влітку 1892 року Микола Віталійович закінчив роботу над оркестровкою до опери «Тарас Бульба», а Михайло Петрович писав тут «Марусю Богуславку».
Також в селі Орлова Балка народився Герой Радянського Союзу Осадчий Олександр Петрович — генерал авіації, учасник боїв з фашистами в Іспанії.
ЯК ДІСТАТИСЯ:
До Петрового можна доїхати рейсовим автобусом №4, що курсує містом Знам’янка до кінцевої зупинки «Водолікарня».
Вичерпну інформацію про пам’ятний знак можна отримати у Знам’янському краєзнавчому музеї.
Контактний телефон: (066) 52 95 409 (директор музею Оксана Олександрівна Лутай).
Оксана Лутай