Пам’ятні знаки Семену Климовському

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Семен Климовський — наш видатний земляк, автор відомої не лише в Україні, а й у всій Європі, пісні «Їхав козак за Дунай». Тривалий час він був напівлегендарною особистістю. Легенда розповідає, що після зустрічі з російським царем Петром І у 1720 році, Семен Климовський, великий знавець латинської, грецької та багатьох мов і літератур, автор пісні «Їхав козак за Дунай», змушений був переїхати жити в маленьке село Припутні (нині околиця села Мошорине) до свого друга. Царю не сподобались філософські роздуми «О правосудии и бодрости» та «О смирении височайших». Обидва твори написані у віршованій формі, де освічений козак висловив своє ставлення до подій у російській державі, коли кривда перемагала правду.

Дослідник Михайло Левицький у нарисі «Деревня Припутни» (1818р.) зокрема писав так: «Автор відомої пісні на самоті пише прості, але ніжні вірші, навчає своїх пісень сільських пастушків, а вечорами до його хати сходяться люди, аби послухати мудрої поради та нові вірші. У Климовського велика пасіка, і він на цьому добре знається. Має чималеньке господарство. Рано прокидається, пізно лягає, трудиться з піснею».

Перша згадка про Семена Климовського, як автора книги про державний лад, зустрічається у 1772 році у словнику російського письменника Миколи Новикова. Згодом Микола Карамзін стверджує, що Климовський — автор популярної тоді пісні «Їхав козак за Дунай», і навіть подає його портрет. Його ім’я потрапляє у працю Миколи Греча про історію російської літератури, про нього пишуть Михайло Максимович, Павло Житецький, Володимир Перетц. Лише на початку ХХ століття постать та діяльність Семена Климовського підтверджується достовірними фактами. У 1905 році Ізмаїл Срєзнєвський безапеляційно стверджує на основі рукопису, котрий до того зберігався в Імператорській бібліотеці, таке: «Тепер можна цілком певно сказати, що харківський козак Семен Климовський — не міфічна особа…».

ЦІКАВІ ФАКТИ:

Вірогідно, що час створення пісні «Їхав козак за Дунай» припадає на першу половину ХVIII ст. Цей музичний твір потрапляє до різних збірників популярних пісень, навіть закордонних. На початку ХІХ століття пісня стає такою популярною, що на її основі створюють нові твори. Текст і мелодія за понад 200 років суттєво не змінилися, чому посприяли різноманітні збірки пісень, котрі друкувалися досить часто. Як уже зазначалося, пісня стала популярною і за кордоном. Вона була перекладена на декілька мов й увійшла навіть до фольклору деяких народів Європи. Наприклад, у Німеччині, де пісня «Їхав козак за Дунай» стала улюбленою не лише у світських колах, а й у військовому середовищі. Це спричинило до того, що вона була записана як німецька народна, німецькі ж композитори та музиканти створюють музичні варіації на її тему, зокрема, видатний композитор і диригент Карл Вебер. Популярність пісні поступово зросла настільки, що її навіть було включено до збірки «Музикальні скарби німців»! Проте повсюди її названо «російська». Лише з 30-х років ХІХ століття, внаслідок частих подорожей німецьких діячів культури по Україні, європейці дізнаються про її справжнє національне походження. Відомою стає обробка мелодії пісні, здійсненою Людвигом ван Бетховеном. А завдяки тому, що пісня виконувалася багатьма відомими хоровими колективами, згодом вона стає загальновідомою й у інших країнах Європи. З 1812 року — у Чехії, у 20-х роках — в Італії, у 30-х — у Франції, де вона з’являється у збірниках французьких пісень під назвою «Прощання наречених».

Слова і мелодія пісні — прості, проте дуже щирі та душевні, справжні та чуттєві, торкаються глибин серця кожного, хто їх прослухає… Поряд зі змістом — хоч і чутлива, проте з бадьорим ритмом, мелодія, що надало їй популярності серед солдат різних армій Європи, надихаючи на ратні подвиги задля Батьківщини. Проте насамперед — це твір генія українського народу, у якому бачимо як інтимні, особисті драматичні почуття, так і героїку славетної доби козаччини. Недарма ж українські народні пісні так захоплювали багатьох діячів культури Росії та Європи. Наприклад, російський поет Олексій Толстой писав: «Вони вразили моє серце. Ніякий інший народ не виявив себе так яскраво і гарно, як народ український». Польський письменний і критик Михайло Грабовський, знайомий Миколи Куліша, з приводу виходу збірки українських народних пісень, зауважив, що «українська народна поезія серед інших у світі займає одне з перших місць». Великий чеський учений-славіст Павло-Йосип Шафарик, писав: «Усі у нас цінять українські пісні, а жіночі ставлять найвище з-поміж усіх слов’янських пісень. Українці дуже багаті, може й найбагатші серед усіх слов’ян різноманітними піснями…». Німецький поет Фрідріх Боденштедт, видаючи збірку перекладених на німецьку мову українських пісень, у передмові зазначає: «У ніякій країні дерево народної поезії не видало таких величних плодів, ніде дух народу не виявився у піснях так живо й правдиво, як серед українців».

Вшановуючи пам’ять нашого земляка, видатного філософа та поета, традиційно щороку 14 жовтня у селі Мошорине проводиться районне свято козацької пісні імені Семена Климовського.

ЯК ДІСТАТИСЯ:

До Мошориного можна доїхати автобусом з автостанції м.Знам’янка: Знам’янка-Мошорине. Інформацію про те, як добратися до пам’ятних знаків можна отримати в Знам’янському районному краєзнавчому музеї. Контактний телефон 066 529 54 09 (директор районного музею Оксана Лутай).

Перебуваючи у селі Мошорне, ви маєте можливість відвідати громадський музей історії села, який знаходиться у місцевій школі. В музеї зібрані матеріали, що розповідають про відомих земляків та історію Мошоринської землі. Очолює музей людина творча, закохана у свою справу, історик за фахом, знавець фольклору, справжній професіонал — Наталія Сергіївна Димешко.

Години роботи: музей працює по буднях, з 8:00 до 15:00.
Адреса музею: Знам’янський район, с.Мошорине, вул. Центральна, 1а.