Туристичні об’єкти / Історичні

Братська могила

Братська могила
Село Білозерне Куцівської сільської ради Новгородківського району

Це пам’ятка культурної спадщини, котра являє собою власне братську могилу радянських воїнів, по периметру якої встановлено 18 чавунних та 7 кам’яних плит (габро) із нанесеними іменами загиблих воїнів, та скульптурну групу на постаменті: воїн та дівчинка з квітами (з фасадного боку по центру встановлено металеву табличку з написом російською мовою: «Вечная слава героям, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины». Під написом золотавого кольору рельєфне зображення лаврової гілки. По обидва боки від металевої таблички розміщено рельєфні зображення орденів Слави та Перемоги), а також невеликий безіменний надгробний пам’ятник, перед яким бордюром оконтурено, ймовірно, ще одну безіменну братську могилу.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Братська могила у селі Білозерне у первісному вигляді (біля тодішнього адміністративного приміщення радгоспу «ІІІ вирішальний») сформувалася у грудні 1943 року, коли війська 57-ї армії 2-го Українського фронту (53-я стрілецька, 41-а, 93-я та 94-а гвардійські стрілецькі дивізії) вели наступально-оборонні бої за оволодіння та утримання залізничної станції Куцівка. 13 грудня 1943 року 94-а гвардійська стрілецька дивізія відбивала сильну контратаку ворога саме у районі ст. Куцівка, а з 22 грудня 1943 року частини Червоної Армії, зустрівши сильний опір ворога, перейшли до оборони. Підрозділи Червоної Армії зазнали непомірних втрат, наприклад, 65-а окрема штрафна рота 7-ї гвардійської армії з 14 по 22 грудня 1943 року під час атаки ворожих позицій у районі с. Сотницьке Новгородківського району втратила 73 бійців змінного складу, тобто власне штрафників. Місцем їх первісного поховання вказано с. Сотницьке, де відсутні братські поховання. Усі загиблі штрафники вважаються реабілітованими, проте лише деякі з них увічнені написами на братській могилі у с. Білозерне. 29 грудня 1943 року в оборонних боях вздовж залізниці загинули 4 бійці 41-ї гвардійської стрілецької дивізії, а з 1 по 28 січня 1944 року – 98 бійців 1292-го стрілецького полку 113-ї стрілецької дивізії, місцем поховання яких вказано придорожню смугу залізниці у північній частині ст. Куцівка, даних про перепоховання цих бійців немає. 26 січня 1944 року там же загинуло 6 осіб з офіцерського складу штабу 113-ї стрілецької дивізії.

10 березня 1944 року вважається датою повного визволення території Куцівської сільської ради. Але ще до квітня 1944 року на залізничній станції Куцівка дислокувався хірургічний пересувний польовий госпіталь №5256, померлих у якому хоронили у придорожній смузі залізниці. Згідно з даними Центрального архіву Міноборони РФ за 1950 рік у братській могилі на ст. Куцівка було поховано 33 воїни Червоної Армії. У книзі «Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область» 1972 року видання у нарисі про Куцівку вказано, що на території сільської ради у с.Білозерне поховано більше 100 воїнів Червоної Армії, які загинули під час визволення села. Дані Кіровоградського обласного військового комісаріату за 1992 рік вказують, що у братській могилі поховано 534 воїни з установленими іменами, кількість безіменних не вказана. Щороку на братській могилі з’являються таблички з новими іменами, які віднаходять та встановлюють пошуковці та рідні загиблих.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Минулого року сільська рада замовила на братську могилу паспорт пам’ятки культурної спадщини, роботи над виготовленням якого тривали майже рік. І це не бюрократичне зволікання. Протягом усього часу тривала активна кропітка робота з пошуку даних та уточнення деталей, відбувалося листування з установами різних міст. Опрацьовані пошуковцями архівні дані засвідчують, що у братській могилі с.Білозерне поховані, але не увічнені написами на плитах імена близько 270 воїнів, які на сьогодні вже достеменно встановлені. Така інформація стала несподіванкою для жителів села, адже скільки років минуло. Також факти свідчать, що братська могила у Білозерному є ймовірним місцем поховання Героя Радянського Союзу Олексія Федоровича Гриба.

Він уродженець села Холодівка Тульчинського району Вінницької області. Воював на Сталінградському, Воронезькому та Степовому фронтах. Був навідником гармати 229-го гвардійського стрілецького полку 72-ї стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії (Степовий фронт). 25 вересня 1943 року одним із перших переправився на правий берег Дніпра в районі с.Бородаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Вогнем гармати знищив 5 кулеметних точок противника, що перешкоджали переправі підрозділів полку. Брав участь у відбитті тринадцяти контратак противника, знищив декілька десятків гітлерівців. Нагороджений орденом Леніна. Довгий час у офіційних документах значилося, що «18 грудня 1943 року пропав безвісти».

Оскільки він був навідником 45-мм протитанкової гармати, а саме того дня полк вів оборонний бій проти німецьких танків, ймовірно, що Олексій Гриб загинув під гусеницями танка і після бою був похований як невстановлений. «Оскільки у період з 1944 по 1955 роки останки воїнів Червоної Армії з братських та одиночних могил на території Куцівської сільської ради були перенесені у с.Білозерне, місцем поховання Героя Радянського Союзу Гриба Олексія Федоровича можна вважати братську могилу саме у с. Білозерне з необхідністю увічнення його пам’яті написом на одній з плит», — зазначено у паспорті.

СЬОГОДЕННЯ

Щороку сільська рада проводить поточний ремонт пам’ятника, підтримує його у належному стані. Порядок біля святині підтримують учні Білозернівської філії КЗ Новгородківський НВК «ЗОШ». Втім, капітального ремонту комплексу не проводилося.

У зв’язку із новими суттєвими історичними фактами та доповненнями, про які було сказано вище, наступного року (це пов’язано із плануванням бюджету на рік) пропозиції стосовно значної (із залученням фахівців) реконструкції пам’ятника будуть винесені на розгляд сесії сільської ради.

ЯК ДІСТАТИСЯ

Дістатися сюди можна авто чи пасажирським автобусом, що курсує за маршрутом Кропивницький — Білозерне.

Адреса: с.Білозерне, вул. Миру
(біля Будинку культури).

Тетяна Юганова
Дякуємо за надану інформацію
голові Куцівської сільської ради
Наталії Лаліменко