Як ми вже писали, за даними досліджень депутатської активності, які регулярно проводить громадська мережа «ОПОРА», Олесь Довгий посідає перше місце за рівнем активності серед мажоритарників, обраних до Верховної Ради в Кіровоградській області. Його 102-й округ охоплює Світловодський район і місто Світловодськ, Знам’янський район і місто Знам’янку, Онуфріївський, Олександрівський та Новгородківський райони — загалом 181 населений пункт.

Тісний зв’язок народного депутата із майже 200 тисячами жителів округу, за висновком спостерігачів «ОПОРИ», забезпечують чотири приймальні, які діють у містах Світловодськ, Знам’янка та селищах Олександрівка й Новгородка. Чергова приймальня у Знам’янці відкрилася наприкінці вересня 2016 року. Редакція «Вісника Кіровоградщини» вирішила поспілкуватися з лідером рейтингу Олесем Довгим.

— Олесю Станіславовичу, минуло майже два роки від початку обрання нового складу Верховної Ради. Скажіть, як Ви оцінюєте роботу Парламенту?

— По-перше, я дякую усім людям, які підтримали мене, які в мене вірять і мені довіряють. Дякую всім тим, хто не довіряли, не вірили, але зараз повертаються до нас, до моєї команди. Людська довіра — це безцінне надбання, і чесно кажучи, для мене це єдиний стимул залишатись у Парламенті.

Скажу відверто: мені соромно за нашу Верховну Раду. Якщо ви спитаєте, як люди ставляться до політики, до депутатів, то такі слова вголос в пристойній компанії не говорять, тому я просто промовчу. Очевидно, що люди зневірені. Ми мали великі сподівання на те, що після Революції Гідності, після того, як пройдуть усі вибори, Україна отримає владу, яка запропонує нову якість політики. Люди вірили, що економічна ситуація зміниться на краще, що буде мир. Натомість ми спостерігаємо, як окремі представники парламентаризму досі не зрозуміли, що вони не в цирку сидять, а у вищому законодавчому органі. Мені особисто дискомфортно, я розумію людей, бо і сам відверто розчарований у складі Парламенту. Тому реалізовую себе більше на окрузі, аніж у публічному просторі, оскільки змагатись у порожніх балачках не вмію — я людина конкретних справ.

У той час, коли хлопці боронять територіальну цілісність нашої країни на Сході, ризикуючи своїм життям, місія депутатів, міністрів, чиновників усіх рівнів – об’єднатися. І зробити це потрібно для того, щоб зберегти нашу економічну цілісність, бо боротьба на економічному фронті – не менша війна.

— За цей рік Ви відкрили приймальні майже у всіх районах округу, скажіть, з чим до Вас звертаються люди?

— За час моєї депутатської роботи необхідно було зробити надзвичайно важливу для людей справу — забезпечити зворотній зв’язок між мешканцями округу і депутатом. Нам це вдалось зробити через систему громадських приймалень. Наразі їх працює чотири: стаціонарні у Знам’янці і Світловодську, по два дні на тиждень відкриті у Новгородці і Олександрівці. Наступний крок — налагодження роботи приймальні в Онуфріївці, де зараз вже проводяться зустрічі з мешканцями. У кожній з них знаходяться мої помічники, які ведуть прийом громадян. Окрім цього, працюють так звані мобільні приймальні, які проводять виїзні прийоми у віддалених куточках округу, маючи прямий контакт з людьми.

За майже дворічний період я отримав близько 10 тисяч звернень від людей з округу. Коли я отримую черговий такий лист, мені хочеться, щоб усі ті, хто красується на трибунах, хто з вилами, хто з граблями, хто з косами, прочитали хоча б один відсоток зі звернень людей. Вони б побачили, скільки того людського болю, скільки злиднів, печалей і відчуття безпорадності живе в кожному рядку.

Людям найбільше дошкуляє соціальна незахищеність, скрутне матеріальне становище і байдужість чиновників до їхнього життя. От вдумайтеся: громада села Верблюжка Новгородківського району звернулась із проханням у відновленні приміщення школи, яка востаннє бачила ремонт ще за радянських часів. У зв’язку з відсутністю ефективної взаємодії з попередніми представниками округу у ВР, фінансування до цієї школи не доходило роками! Через громадську приймальню ми отримали скаргу з детальним описом проблеми, працювали з урядом над її вирішенням близько трьох місяців, в результаті чого вдалося отримати позитивний результат. Після закінчення усіх необхідних робіт школярі навчатимуться у світлих і теплих приміщеннях. Фактично ми зробимо реконструкцію школи.

І це не єдиний навчальний заклад, на який ми знайшли фінансування. Тривають роботи з ремонту даху у школах Казарні (Знам’янського району — ред.) та Тарасівки (Новгородківський район — ред.), заміни вікон і дверей в Трепівській школі (Знам’янський район — ред.), проведення капітального ремонту в школі села Подорожнє та ремонту системи опалення школи села Григорівка (Світловодського району — ред.). І таких прикладів дієвої взаємодії громад і приймалень — сотні.

Люди хочуть рішення для своїх елементарних потреб, таких як: зробити перерахунок пенсії, коли відкриють автобусний маршрут для перевезення пасажирів сільської місцевості, коли відремонтують дороги, коли нарешті виділять земельну ділянку… Звісно, я не чарівник і я не можу вирішити проблему кожної людини, оскільки потрібні мільйони на операції, ліки, побутові потреби. Але я роблю все для того, щоб знайти корінь цих проблем і вирішити їх на глобальному рівні. Бо депутатство є інструментом, за допомогою якого громада може, якщо не вирішити більшість проблемних питань, то принаймні зрушити їх з мертвої точки.

Одне із завдань депутата-мажоритарника — залучати державні гроші на розвиток регіону, який він представляє.

— Скільки коштів отримав округ на соціально-економічний розвиток відтоді, як Ви стали депутатом?

Лише у цьому році соціальні програми в окрузі вже профінансовані на 24 млн. грн., додатково цього року намагаємось долучити ще 5 млн.грн. Окрім цього, ми працювали над налагодженням тісної взаємодії із обласною владою, завдяки чому вдається залучати позапланові кошти на реалізацію необхідних програм. Додайте до цього ще 100 млн. грн. на ремонт доріг — й отримаєте правдиву картину.

Мені особисто приємно, що разом із громадою вирішилися питання, які подекуди десятиліттями здавалися непідйомними. Приміром, будинок на вул. Привокзальна у місті Знам’янка. У ньому протікає дах. Жителі роками писали скарги місцевим чиновникам, а ті — то руками розводили, то порожні кишені показували. Люди звернулися до моєї приймальні. Кошти на ремонт знайшлися —близько мільйона гривень. Здавалося, справа зроблена. Але підрядник, який узявся за ремонт, до своїх обов’язків поставився, м’яко кажучи, неохоче. Не поспішав працювати. Люди обурилися, довелося знову втручатися. Разом із підрядником піднялися оглянути дах. І там домовилися: ремонт закінчиться до настання холодів, звіт про виконані роботи — щотижня. І, повірте, я проконтролюю, щоб дах у цьому будинку не протікав.

— Як вдається «вибивати» такі гроші на округ? Адже нині у верхах тільки й говорять про бюджетну економію.

Для ефективної роботи депутата потрібен тісний зв’язок з людьми. Місія народного обранця — представляти інтереси виборця у стінах Верховної Ради. І мені дуже цікаво, як це роблять ті, хто цього виборця в очі не бачив.

За ці два роки я переконався, що, на відміну від більшості моїх колег, маю реальні аргументи, коли доходить до «вибивання коштів». Завдяки спілкуванню з місцевою владою, громадянами та підприємцями, я розумію основні проблеми і їх пріоритетність на окрузі. Це результат нашої спільної роботи.

Однозначно, громада має бути активною і наполегливою, вона повинна просувати ідеї і реалізовувати їх через свого представника у Парламенті! Треба не лінуватись писати скарги, оббивати пороги чиновників на місцях, вираховувати кошториси. Якось мені довелося зіштовхнутися із розпачливою ситуацією: приходить сільський голова і просить допомогти замінити вікна та двері у сільській школі. Питаю, чи хтось уже брався вирішити цю проблему. «Ні, — відповідає, — нікому нічого не казав, бо не довіряю нікому». Ось так! Люди не вірять, що чиновник у районі чи в області здатний вирішити питання.

Добре, не вірите чиновникам, користуйтеся іншими можливостями! Нині є понад два десятки способів залучити фінансування задля покращення умов життя людей не лише з державного бюджету. Безповоротну допомогу надають міжнародні інституції. Європейський Союз і Програма розвитку ООН реалізовують проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Це десятки мільйонів євро, які можна використати на відновлення інфраструктури, на розвиток малого аграрного бізнесу, ремонт дитячих садків, шкіл, лікарень та фельдшерських установ.

На початку цього року я зустрічався в окрузі з мерами міст, керівниками районних державних адміністрацій та місцевих рад усіх рівнів. Кожен отримав посібник, як підготувати проект. У селах Підлісному в Олександрівському та Верблюжці в Новгородківському районах у рамках фінансування ЄС-ПРООН старі вікна у школах замінені на нові — енергоефективні металопластикові. Це чудові приклади. Кількість уже реалізованих проектів наближається до другого десятка. На початку 2017 року особисто проведу ще кілька таких зустрічей, щоби громади брали ініціативу в свої руки. Будуть готові проекти, буде фінансування — і буде результат. За цим же принципом спрямовую свої зусилля в законотворчій діяльності.

— Але не округом єдиним… Яких Ваших законодавчих ініціатив на загальнодержавному рівні можна чекати найближчим часом?

— Україна зараз має унікальну підтримку з боку світових фінансових інститутів. Нещодавно у Києві відбувся представницький Міжнародний економічний форум. Там я провів чимало зустрічей з інвесторами з усього світу, які бачать у нас великий потенціал. Проте вони очікують від нас чітких відповідей на запитання: яку модель економіки ми маємо намір збудувати і хто у ній гарантуватиме права інвестора? Моя відповідь: ми маємо створити комплексну економічну стратегію розвитку на декілька десятиліть вперед, залучити кошти інвесторів до найбільш важливих секторів, зокрема у розвиток місцевих громад. Нехай великий бізнес фінансує громади на місцях, які краще знають, що потребує першочергового розвитку.

Є проблема безробіття, люди тікають із села, то давайте залучимо інвестора і створимо робочі місця. Якщо люди вже мають роботу — давайте створимо їм гідні умови для освіти та відпочинку. Ці рецепти давно апробовані й приносять результат в інших країнах. Але в нинішніх українських умовах будь-яке добре починання наштовхується на бюрократичні процедури, здатні відбити бажання щось змінювати навіть у дуже впертого інвестора. Тому зараз я працюю над законодавчими механізмами для усунення бар’єрів і залучення іноземних інвестицій. Найбільшу користь від цього отримають наші люди, адже кошти вкладатимуться в конкретні проекти, в робочі місця. Від цього економіка держави зростатиме, а місцеві бюджети матимуть достатньо коштів для забезпечення гідного життя наших громадян.