Спочатку, для більшого розуміння: що ж таке — індустріальний парк (ІП), з історичною довідкою… Перші ІП побачили світ у передових щодо різних ноу-хау США та Великій Британії ще наприкінці ХІХ століття, і, зокрема, у таких містах, які відомі сьогодні, як індустріальні та промислові гіганти – Чикаго, Детройт, Манчестер. Агломерацію науково-місткого виробництва, всесвітньовідому Силіконову долину, яка виникла пізніше у Каліфорнії, теж можна повністю вважати продуктом ІП. Згодом своїми парками обзавелися і деякі країни південно-східної Азії, які ще 40-50 років тому посідали перші щаблі у світі за рівнем бідності, технологічної відсталості і, як вірний супутник цього негативу — корумпованості їх чиновництва. Для прикладу, неможливо було уявити, що Південна Корея, яка була вщент зруйнована вторгненнями з півночі, впорається з усіма негараздами всередині країни, та стане настільки високотехнологічною. А також — Сінгапур, Гонконг, Тайвань, які за їхній індустріально-інноваційний поступ стали називати Азійськими тиграми. Згодом ІП з’явились і в Китаї. А тільки-но «звільнившись» із соціалістичного табору, свої ІП започаткували Польща, Чехія та інші країни східної Європи. Відтак, сміливо можна припустити: те, що сьогодні тисячі зубожілих українців прагнуть підзаробити у значно багатших своїх сусідів — є незаперечною заслугою їхніх індустріальних зон.

Згідно з українським законодавством, індустріальний парк — це певна територія з комунікаціями, на якій його учасники можуть займатися переробкою чого-небудь, науково-дослідницькою діяльністю або інформаційним і телекомунікаційним бізнесом.

Водночас у бізнес-середовищі є розуміння того, що індустріальний парк — це майданчик, на якому можуть працювати кілька незалежних підприємств, як правило, пов’язаних спільними ланцюжками створення продукції. Тобто це дає можливість компаніям швидко розгорнути роботу на існуючій інфраструктурі з комунікаціями. Керуюча компанія забезпечує належний стан основних споруд (котелень, трансформаторів, пожежних споруд та ін.), інженерних мереж, доріг і під’їзних шляхів. Певним чином тут можна провести паралелі з бізнес-інкубатором, тільки для великого бізнесу, що дозволяє скоротити «час виходу на ринок» з 2-3 років до 6-9 місяців. Тож коротко можна сказати, що ІП — це «розумна» територія, на якій, в силу наданих законом преференцій, бізнес і наука здійснюють свою господарську промислову і наукову діяльність.

Не так давно наші парламентарі прийняли в першому читанні пакет законів, який «вмикає зелене світло» до заохочення бізнесу, науки і влади на місцях до тісної співпраці щодо утворення та розвитку індустріальних парків. Наш обранець у парламенті Олесь Довгий є одним із співавторів цього пакету законопроектів.

Місто Світловодськ з районом, на переконання Олеся Довгого, має значні перспективи у порівнянні з іншими українськими теренами, на яких вже встигли скористатися законом про ІП. Так, зокрема, у сусідньому Кременчуці в 2014 році було започатковано ІП під промовистою назвою — «Центральний». Його діяльність ґрунтується на тому, що вже давно славить це місто — авто- та машинобудування, і, як новація, — ІТ-технології та електроніка. Інший приклад — завод «Свема» у Сумах, де територію раніше значимого підприємства чиновники вирішили відвести під індустріальний парк. І навіть частково реалізувати задумане вдалося: у ньому почали роботу два десятка компаній, що виробляють фанеру і ламінат, ізоляційні матеріали та будівельні інструменти. На сьогодні в Україні започатковано лише 18 ІП. Кіровоградська ж область, яка вважається аграрною зоною, у цьому переліку взагалі відсутня. «Це означає, що Закон практично не працював. У тій же Чехії за сім років було створено більше ста індустріальних парків, 70 тисяч робочих місць та залучено 9 мільярдів євро», — коментує ситуацію Довгий.

Існує такий буденний жарт: у Світловодську навіть безхатченки між собою спілкуються наче професори. Та для цього жарту є серйозні підстави: за радянських часів Світловодськ був осередком науково-місткого унікального оборонного виробництва. Завод «Твердих сплавів», роботу якого свого часу налагоджували японці, випускав практично «непробивні» бронежилети. «Радіозавод» славився продукцією радіо-тропосферного зв’язку, а «Чисті метали» — продукцією сонячної енергетики. Був тут і завод з рідкісною для тих часів назвою — «Електроніка». Сюди ж можна зарахувати й гіганта будівельної індустрії тодішнього Союзу — «Об’єднання «Дніпроенергобудпром». Заводи ці, на жаль, майже всі «канули в літу». Але ті, хто на них працював — лишились… Прагнучи подолати таку несправедливість, Олесь Довгий звернувся до міських і районних очільників з пропозицією розглянути ідею створення ІП в межах міста чи району. Про це ми можемо довідатися з його сторінки у мережі «Фейсбук».

«Підприємці східної України, вирішивши перебратися в центр і на захід країни, шукають під свій бізнес території і приміщення. MiniArt Models виробляла в Сімферополі збірні пластикові моделі військової техніки. Тепер верстати встановлені в Київській області, де власник знайшов відповідну площадку. Чому б не розробити такий проект і на Кіровоградщині?», — говорить Олесь Станіславович.

За задумом нардепа, перший такий проект може профілюватися саме на науково-містких та інформаційних технологіях. Далекоглядність і перспективність такого варіанту полягає як у людському факторі, так і у ІТ-технологіях, які, демонструючи стрімке зростання в Україні (продукція ІТ-сфери оцінюється у 1,5 мільярди доларів США), посідають друге місце після трубопровідного транспорту. А у разі відмови від української «труби» його північного сусіда (що має свої реальні перспективи) — українські ІТ-ішники вийдуть на перше місце. Крім того, треба зважати на настрої молоді. Для того, щоб не втрачати кадри через трудову міграцію до інших країн, потрібно створювати робочі місця тут, в Україні. І саме інформаційні технології — це та сфера, яка цікава для молоді, саме вона може дати роботу тисячам випускникам вищих навчальних закладів. Тому започаткування такого індустріального парку у Світловодську — це такий собі економ-варіант створення значної кількості робочих місць для молоді.

«З часів незалежності України майже 3 мільйони українців покинули свої домівки у пошуках кращої долі. За цей період кількість мешканців сіл та районних центрів скоротилась майже на третину. Причина цього – не лише природна смертність населення, більшою мірою це пов’язано з відсутністю можливості працевлаштування. Створення технологічного парку значною мірою вирішує цю проблему, даючи змогу випускнику навчального закладу отримати достойну роботу тут, на Кіровоградщині», — коментує народний депутат.

Які кроки пропонує Олесь Довгий? Для початку — місцевій владі розглянути можливість пошуку відповідної земельної ділянки з розміщеними на ній виробничими приміщеннями непрацюючих підприємств, які були б придатними для створення індустріального парку — як того вимагає закон про ІП. Такі площі, з огляду на описане вище індустріальне минуле Світловодська, віднайти не складно — поки що не всі їх розібрали та попиляли на металобрухт. А далі — реєструвати парк і проводити перемовини з потенційними інвесторами. «Завтра кредити міжнародних донорів закінчаться, податкову реформу ще не ідомо коли буде реалізовано, а економіку вже зараз потрібно виводити з колапсу. Хоча б і за допомогою створення індустріальних парків, з наданням їм необхідних преференцій. Можливо, вже потрібно з чогось почати?», — додає Олесь Довгий.