Актуально

Які слабкі місця у партій «сильної руки»?

Які слабкі місця у партій «сильної руки»?
Запит на «сильну руку» у владі все ще популярний серед українців. Не вдаючись до оцінок цього явища, цікаво проаналізувати шанси відповідних партій на нинішніх виборах. Тим більше, що вони отримали парламентську перспективу завдяки участі лідерів у президентських перегонах. У першому турі президентських виборів за голову партії «Громадянська позиція», колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка проголосували 6,9% виборців. За лідера партії «Сила і Честь», колишнього голову СБУ Ігоря Смешка — 6% українців. Тепер головне завдання для цих політичних сил та їхніх лідерів — правильно конвертувати підтримку в голоси на парламентських виборах.
ЩЕ ОДИН ПОХІД ПОЛКОВНИКА
Для Анатолія Гриценка нинішні вибори — далеко не перший похід у парламент. Результати попередніх спроб були різними. Проте лідер «Громадянської позиції» завжди був у центрі уваги журналістів та залишався своєрідним «голосом розуму» у бурхливих хвилях вітчизняної політики. А ще він послідовно виступав за об’єднання демократичних сил та спільну участь у виборах. Це знайшло підтвердження й у цій кампанії. «Громадянська позиція» відправилася на завоювання Верховної Ради спільно з партіями «Народний Контроль» (Дмитро Добродомов), «Рідна Країна» (Микола Томенко) і «Європейська партія України» (Микола Катеринчук). Соціологія поки що дає рейтинг на рівні 4% («Соцмоніторинг»). Але перспективи для подолання прохідного бар’єру є. Адже українці хотіли б найбільше бачити в наступній Верховній Раді саме Анатолія Гриценка (про це заявили майже 43% опитаних). Список «Громадянської позиції» на дострокові парламентські
вибори особливо не здивував. Це відомі та перевірені обличчя зі «старого» демократичного табору. Досвідчені політики та парламентарі Дмитро Добродомов, Микола Томенко, Микола Катеринчук, до яких додалися громадські діячі та правозахисники. Головна ставка — на професіоналів у різних сферах, здатних швидко включитися у роботу Верховної Ради. Судячи з усього, вони планують зайняти там конструктивну позицію. Адже за словами Анатолія Гриценка, його партія хоч і не є союзником новобраного президента, проте жодним чином «не перебуває в опозиції». За мажоритарні мандати від «Громадянської позиції» будуть боротися 39 кандидатів. Серед них — колишні та чинні народні депутати, екс-міністр, представники місцевого самоврядування та громадські активісти. Як і у випадку зі списком, головний розрахунок — на поєднання досвіду та громадської активності. Чи спрацює це — скоро дізнаємося.

ПОЗИЦІЇ «СІЧОВИКІВ»
Ігор Смешко певною мірою став відкриттям першого туру президентських виборів. Екс-голова СБУ, який фактично останні п’ятнадцять років перебував поза великою політикою, набрав 6% голосів. І витратив на це мінімум ресурсів! Однак, за великим рахунком, нічого дивного в цьому немає. По-перше, спрацював запит на «сильну руку», посилений ореолом спеціальних служб. По-друге, можна говорити про майже стовідсоткове «влучання» у свій електорат. А це переважно люди літнього віку, так звана «стара» інтелігенція. І, нарешті, по-третє, вдале використання медійних можливостей журналіста Дмитра Гордона, який активно агітував за Смешка. Усі ці фактори будуть намагатися активно використати і на парламентських виборах.

На сьогодні шанси «Сили і Честі» потрапити до Верховної Ради — достатньо високі. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями вона має від 4,5% до 5,2% підтримки. Тому головне завдання — закріпити та наростити ці показники за три тижні, що залишилися до виборів. Прихильникам партії необхідно максимально мобілізуватися та прийти на виборчі дільниці. Адже перебування «Сили і Честі» у парламенті буде важливим запобіжником від монополізації однією політичною партією всієї повноти влади в країні. І це — питання національних інтересів. Адже часто така монополізація закінчується звичайною узурпацією.

Список партії «Сила і Честь» — своєрідна альтернатива іншим партіям, які максимально намагалися оновити свої лави. Команда Ігоря Смешка — це переважно відомі та перевірені професіонали, які зможуть одразу включитися у роботу. Частина з них — чинні депутати від… «Самопомочі», яка виступила своєрідним «списочним донором» для багатьох політичних сил. Є у списку «СіЧі» також військові, представники Меджлісу та колишні урядовці. Таке собі поєднання парламентського та урядового досвіду, який може знадобитися у наступному парламенті.

Красиві гасла та харизматичні лідери можуть допомогти партіям здобути прихильність виборців. Однак на місцях треба системно працювати та мати конкретну програму вирішення проблем, які турбують людей.

НА ЯКИХ ДЕПУТАТІВ ЧЕКАЮТЬ ЛЮДИ
Головні завдання народного депутата у Верховній Раді — писати законопроекти та голосувати за закони, працювати в комітетах, ухвалювати бюджет. Робота складна та відповідальна. Але не менш відповідальною є робота на місцях та вирішення тих проблем, які хвилюють людей. Саме це — головне завдання депутатів-мажоритарників. Часом вони змушені пропускати голосування через проблеми та потреби своїх виборців, які довірили їм право представляти та захищати свої інтереси. Ті депутати, які цього не роблять і з’являються
в округах лише напередодні виборів, не мають шансів бути переобраними. А кандидати, які говорять про що завгодно, крім проблем, які хвилюють людей, ніколи не отримають їхньої підтримки.

Великі міста – основне поле для депутатів-мажоритарників від партії «Сила і Честь». Адже переважно тут живуть люди, які підтримують
Ігоря Смешка. За підтримки партії та лідера кандидати можуть отримати непоганий старт. Але далі потрібно зосереджуватися на місцевих питаннях.

«Громадянська позиція» та «Сила і Честь» на Кіровоградщині
висунули своїх кандидатів за мажоритарними округами. Далеко не в усіх, але кілька представників партій спробують здобути мандат народного депутата. Чи вийде це у них — питання відкрите. Шанси, судячи з усього, невеликі. Адже у своїх програмах вони повторюють партійні гасла та зосереджуються на тому, що є важливим для країни в цілому.

Однак на місцях для людей головними є питання їхнього населеного пункту. За партію, яка їм подобається, вони можуть проголосувати в іншому бюлетені. А до конкретного представника свого округу у Верховній Раді у них зовсім інші вимоги. Це обізнаність із місцевими проблемами, оперативна реакція на запити людей, вміння відстоювати інтереси виборців та багато іншого. Навряд чи це зможуть зробити ті кандидати, які з’явилися на окрузі за місяць до виборів. Люди чудово розуміють, хто як працював і що планує робити у майбутньому.
Час красивих гасел та порожніх обіцянок закінчився. Настав час реальних справ.

Ігор Рейтерович,
політолог, керівник
політико-правових програм
ГО «Український Центр
суспільного розвитку»

Календар

«    Липень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031